04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" грудня 2014 р. Справа№ 910/11468/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Самсіна Р.І.
Шаптали Є.Ю.
секретар судового засідання Котовський С.О.
за участю представників:
від позивача: Музалевський Д.Є. - за належно оформленою довіреністю;
від відповідача: Щеглова Л.В. - за належно оформленою довіреністю;
від третьої особи: не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року
у справі 910/11468/14 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс"
до відповідача Державної фіскальної служби України
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України
про стягнення 26973720,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (відповідно заміни правонаступника у справі - Міністерства доходів і зборів України на Державну фіскальну службу України) про стягнення 26973720,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі № 910/11468/14 (суддя Стасюк С.В.) замінено відповідача - Міністерство доходів і зборів України правонаступником - Державною фіскальною службою та позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" про стягнення 26973720,00 грн. задоволені повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, Державна фіскальна служба України звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою
Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного всебічного аналізу обставин справи, прав та обов'язків сторін.
В обґрунтування своєї скарги апелянт звертає увагу суду на те, що в нього відсутня вина у порушенні зобов'язання, оскільки Міністерство доходів і зборів України з урахуванням норм бюджетного законодавства неодноразово зверталося до Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України щодо погашення заборгованості, її перереєстрації з неіснуючих бюджетних програм, що діяли у 2012 році, на існуючі, збільшення кошторисних призначень, а також вживали інших заходів щодо виконання взятих зобов'язань.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що правові підстави для зміни судом належним відповідачем Державної фіскальної служби України були відсутні, оскільки на час такої зміни до Державної фіксальної служби України не перешли у встановленому порядку зобов'язання за договором підряду №187/3 від 13.12.2012 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.12.2014 року.
Позивач, згідно з поданим до суду 16.12.2014 року відзивом, просить суд відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити рішення суду без змін.
Представник третьої особи до судового засідання, що відбулось 17.12.2014 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлен про дату, час та місце судового засідання.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судовою колегією встановлено, що неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності третьої особи є можливим.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" (постачальник) та Державною митною службою України (після реорганізації - Державна фіскальна служба України) (покупець) від 02.10.2012 року було укладено Договір поставки № 126/1 (Договір).
Пунктом 1.1 Договору постачальник зобов'язується у 2012 році поставити і передати у власність покупця товар, здійснити його монтаж та пусконалагодження згідно із Специфікацією на поставку товару, його монтаж та пусконалагодження (Додаток 1 до Договору), яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар та послуги.
Найменування товару: Устаткування для автоматичного оброблення інформації (серверне обладнання центру обробки даних). Кількість, а також найменування товарів та послуг зазначена у Специфікації на поставку товару, його монтаж та пусконалагодження (Додаток 1 до Договору).
Відповідно п. 3.1 Договору ціна цього договору становить 26973720,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 4495620,00 грн.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару, послуг з його монтажу та пусконалагодження (Рахунок) та після підписання сторонами акту приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження.
Згідно п. 4.2 Договору до рахунку додається акт приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження.
Відповідно до пункту 4.3 Договору покупець проводить оплату товару протягом 5 банківських днів з дня фактичного надходження коштів з Державного бюджету України на реєстраційний рахунок на зазначені цілі.
Пунктом 4.5 Договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно п. 5.2 Договору до Строк поставки товару складає 60 календарних днів з дня укладення Договору, але не пізніше 20 грудня 2012 року (пункт 5.1 Договору). Місце поставки, монтажу та пусконалагодження товару: м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г та м. Київ, бул. Лепсе, 8-а.
Згідно з пунктом 5.3 Договору датою поставки товару, його монтажу та пусконалагодження з одночасним переходом права власності, вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження.
Пунктом 6.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару та надання послуг з його монтажу та пусконалагодження належної якості у строки, встановлені цим Договором.
Згідно з п. 6.1.1 Договору встановлено, що в свою чергу покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, послуги з його монтажу та пусконалагодження (пункт 6.1.1 Договору).
Відповідно до пункту 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань взятих покупцем за цим Договором у частині проведення розрахунків за поставлений товар та послуг з його монтажу та пусконалагодження у разі недофінансування покупця з Державного бюджету України.
На виконання умов Договору, за видатковою накладною № РН-0512/01 від 05.12.2012 року на суму 4 137 359,64 грн., актом № 1 від 05.12.2012 року приймання-передачі устаткування для автоматичного оброблення інформації на суму 4 137 359,64 грн., видатковою накладною № РН-2012/01 від 20.12.2012 року на суму 22460808,36 грн., актом № 2 від 20.12.2012 року приймання-передачі устаткування для автоматичного оброблення інформації на суму 22 460808,36 грн., актом № 3 від 20.12.2012 року приймання-передачі послуг з монтажу та пусконалагодження серверного обладнання центру обробки даних на суму 375552,00 грн., акту № б/н від 20.12.2012 року приймання-передачі товару, його монтажу та пусконалагодження позивач поставив, а відповідач прийняв товар та послуги з його монтажу та пусконалагодження на загальну суму 26973720,00 грн.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-1212 від 20.12.2012 року на оплату товару та послуг з його монтажу та пусконалагодження на суму 26973720,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом 2013 року листами № 1-16 від 15.01.2013 року, № 8-42 від 15.02.2013 року, № 1-49 від 22.02.2013 року заявляв про грошові вимоги, № 1-101 від 11.04.2013 року з вимогою погашення заборгованість за Договором.
Листом від 25.01.2013 року № 11.1/1.2-25/912 у відповідь на лист № 1-16 від 15.01.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що Державній казначейській службі України передані необхідні документи для здійснення оплати, однак Державною казначейською службою України повернуто платіжні документи без виконання, а зобов'язання в сумі 26973720,00 грн. взято на облік, як кредиторську заборгованість. Також, відповідачем направлено звернення до Міністерства фінансів України щодо виділення додаткових коштів для погашення кредиторської заборгованості.
Листом від 20.03.2013 року № 11.1/2-25/2631 у відповідь на лист № 8-42 від 15.02.2013 року відповідач повідомив позивача про те, що Міністерством фінансів України не підтримана пропозиція відповідача щодо виділення додаткових коштів для погашення кредиторської заборгованості, визнав позивача кредитором у тому числі за Договором № 126/1 від 12.10.2012 року в розмірі 26973720,00 грн.
Листом № 13032/6/99-99-05-01-01-15 від 11.10.2013 року відповідач визнав наявність непогашеної заборгованості та пояснив, що у 2013 році не виділені кошти з держбюджету для забезпечення погашення наявної кредиторської заборгованості.
У відповідності до Указу Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" 24 грудня 2012 року № 726/2012, Державна митна служба України та Державна податкова служба України були реорганізовані у Міністерство доходів і зборів України, яке стало правонаступником прав та обов'язків Державної митної служби та Державної податкової служби України.
Додатковою угодою № 1 від 08.07.2013 року до Договору, укладеною між Державною митною службою України, Міністерством доходів і зборів України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс", сторони визначили, що зобов'язання Державної митної служби України за вказаними договором покладаються на її правонаступника - Міністерство доходів і зборів України, а саме: здійснення оплати кредиторської заборгованості у сумі 26 973 720,00 грн. після надходження з Державного бюджету України коштів на зазначені цілі.
Відповідно ч. 1 статті 25 Господарського кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №160 від 12.05.2014 року Кабінет Міністрів України постановив, утворити Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, реорганізувавши Міністерство доходів та зборів шляхом перетворення.
Таким чином, з моменту прийняття зазначеної постанови відбулися структурно-організаційні перетворення, які є підставою для процесуального правонаступництва у вигляді заміни сторони у відповідності до вимог ст. 25 Господарського процесуального кодексу України
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач у справі - Міністерство доходів і зборів України має бути замінений правонаступником - Державною фіскальною службою України, а заперечення з цього приводу заявника апеляційної скарги судова колегія до уваги не примає.
Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення з Державної фіскальної служби України 26973720,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем не виконано належним чином грошове зобов'язання по оплаті відповідачк поставленого товару та послуг з його монтажу та пусконалагодження, у зв'язку з чим позивач вказує на існування за відповідачем заборгованості у сумі 26973720,00 грн.
Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що позивач поставив на користь відповідача товар та надав послуги з монтажу та пусконалагодження за Договором, а відповідач прийняв вказані товари та послуги на загальну суму 26973720,00 грн.
Вищевказані обставини підтверджуються видатковими накладними та актами приймання передачі, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 4.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.
Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування до уваги судом не приймається, оскільки згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а укладений між сторонами Договір не містить умови щодо відстрочення виконання грошового зобов'язання у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Отже, доводи апелянта стосовно відсутності у нього вини у порушенні зобов'язання, колегія суддів до уваги не приймає.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 26973720,00 грн. за поставлений на підставі Договору товар та послуги з монтажу та пусконалагодження.
Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення суду не надано.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не навів.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістем Інтегрейшн Сервіс" про стягнення з Державної фіскальної служби України заборгованості у розмірі 26973720,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі № 910/11468/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Разом з тим, доводи Державної фіскальної служби України, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державної фіскальної служби України на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі № 910/11468/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі № 910/11468/14 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 року у справі № 910/11468/14 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/11468/14 повернути до суду першої інстанції.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді Р.І. Самсін
Є.Ю. Шаптала