ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/23480/14 17.12.14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Мельник О.Д.
про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 17 709,97 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Яворська К.І., за довіреністю
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 17 709,97 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/23480/14, розгляд справи призначено на 26.11.2014 р.
17.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 26.11.2014 р. представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
26.11.2014 р. у судовому засіданні суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Мельник Ольгу Дмитрівну.
Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 26.11.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 29.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/23480/14 та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 17.12.2014 р.
У судове засідання 17.12.2014 р. представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 17.12.2014 р. не з'явились.
Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
04 листопада 2013 року між Мельник Ольгою Дмитрівною (далі - страхувальник, третя особа) та Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (далі - позивач) було укладено Договір страхування № 250548241.13 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Акура», державний номерний знак АІ 3330 ВА.
09.12.2013 р. о 09 год. 35 хв., в м. Бровари, Київської області, по вул. Чапаєва, Березовський В.В., керуючи автомобілем марки «ДЕО», державний номерний знак СВ 4313 АЕ, в сторону вул. Некрасова на перехресті рівнозначних доріг не дав дорогу автомобілю «Акура», державний номерний знак АІ 3330 ВА, під керуванням водія Мельника О.Д., який наближався з правої сторони, рухаючись по вул. Леніна. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.12.2013 р. Березовського В.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Відповідно до Звіту № 1180 від 19.12.2013 р. про оцінку автомобіля марки «Акура», державний номерний знак АІ 3330 ВА,, вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля складає 15 040,83 грн.
Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 111271 від 20.03.2014 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Акура», державний номерний знак АІ 3330 ВА, внаслідок ДТП, яка сталась 09.12.2013 р. о 09 год. 35 хв., в м. Бровари, Київської області, по вул. Чапаєва, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 18 209,97 грн.
На підставі сформованого страхового акту № 111271 від 20.03.2014 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 18 209,97 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру № 1346 від 01.04.2014 р.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Део», державний номерний знак СВ 4313 АЕ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Статус», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0817858.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АС/0817858 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Део», державний номерний знак СВ 4313 АЕ.
Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Део», державний номерний знак СВ 4313 АЕ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АС/0817858, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.
Судом встановлено, що заявлена позивачем сума, що підлягає стягненню з відповідача, значно перевищує суму, яка вказана у Звіті № 1180 від 19.12.2013 р.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Як вбачається з частин 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Згідно з п. п. 4.3. - 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.
У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація:
а) повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності;
б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку;
в) найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ;
г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки);
ґ) назва об'єкта (об'єктів), представленого для оцінки;
д) найменування юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ;
е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації;
є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання;
ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце);
з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання);
и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом);
і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки;
ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів;
й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності);
к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах;
л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ;
м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв'язання поставлених питань;
н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів;
о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка;
п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків;
р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження);
с) додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.
Оскільки ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, то Звіт № 1180 є належним доказом розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого автомобіля.
З огляду на вищенаведене, суд бере до уваги суму збитку, зазначену у Звіті № 1180, що складає 15 040,83 грн.
Згідно з абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Полісом № АС/0817858 встановлено франшизу в розмірі 500,00 грн.
Позивачем не враховано франшизу, встановлену Полісом № АС/0817858, при визначенні розміру позовних вимог.
Крім того, розмір страхового відшкодування має бути зменшений на суму ПДВ, оскільки страхове відшкодування було сплачено безпосередньо страхувальнику, з огляду на наступне.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії видаткового касового ордеру № 1346 від 01.04.2014 р. позивач сплатив страхове відшкодування в розмірі 18 209,97 грн. безпосередньо страхувальнику (третій особі). Доказів на підтвердження факту оплати третьою особою проведеного ремонту транспортного засобу суду не надано. Тому, у відповідності до приписів п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 17 709,97 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 117,36 грн. (15 040,83 грн. - вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Акура», державний номерний знак АІ 3330 ВА, зазначена у Звіті № 1180, за вирахуванням франшизи, встановленої Полісом № АС/0817858, в розмірі 500,00 грн. та за вирахуванням 20 % ПДВ, що складає 2 423,47 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, будинок 59-Б, офіс 3; ідентифікаційний код: 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, будинок 33; ідентифікаційний код: 16285602) страхове відшкодування в розмірі 12 117 (дванадцять тисяч сто сімнадцять) грн. 36 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, будинок 59-Б, офіс 3; ідентифікаційний код: 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, будинок 33; ідентифікаційний код: 16285602) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. 05 коп.
Повне рішення складено 22.12.2014 р.
Суддя О.В. Нечай