ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/23088/14 17.12.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Мегабанк»
про стягнення 133 870,13 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Глазков Є.С., за довіреністю
від відповідача: не з'явився.
від третьої особи: Кожокар В.М., за довіреністю.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - третя особа) про стягнення 133 870,13 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/23088/14, залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, розгляд справи призначено на 19.11.2014 р.
13.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 19.11.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 24.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/23088/14 позивач виконав.
У судове засідання 19.11.2014 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 24.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/23088/14 відповідач не виконав.
У судове засідання 19.11.2014 р. представник третьої особи з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 24.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/23088/14 третя особа не виконала.
Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 19.11.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвали господарського суду міста Києва від 24.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/23088/14, розгляд справи було відкладено на 17.12.2014 р.
У судове засідання 17.12.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача у судове засідання 17.12.2014 р. не з'явився.
Представник третьої особи у судове засідання 17.12.2014 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору.
Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
На розгляд господарського суду м. Києва було передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 1 505 418,09 грн., в результаті настання 10.07.12 р. страхового випадку - виникнення пожежі, в результаті якої згорів застрахований транспортний засіб - комбайн NewHollandCR 9080, 2011 року випуску, реєстраційний номер 11278АР.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. позов було задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» 1 375 442 грн. 54 коп. страхового відшкодування, 4 126 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 22 806 грн. 77 коп. трьох відсотків річних, 102 163 грн. 60 коп. пені, 100 000 грн. 00 витрат на адвокатські послуги, 5 875 грн. 20 коп. витрат на оплату судової експертизи та 30 108 грн. 36 коп. витрат на сплату судового збору. Зазначене рішення було залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. та Вищого господарського суду України від 01.07.2014р.
Позивач зазначає суду про те, що відповідач лише 22.04.2014 р. сплатив на користь позивача 1 375 442,54 грн. страхового відшкодування, 4 126,33 гри. інфляційних нарахувань, 22 806,77 грн. три проценти річних, 102 163,60 пені, 100 000,00 грн. витрат на адвокатські послуги, 5 875,20 грн. витрат на оплату судової експертизи та 30 108,36 грн. витрат на сплату судового збору.
Відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 08.01.2014 р. у справі № 910/9234/13 з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» стягнуто на користь ТОВ «Преображенське» суму інфляційних нарахувань за період з 01.10.2012 р. по 31.01.2013 р. та трьох відсотків річних за період з 28.09.2012 р. по 17.04.2013 р.
А тому, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму інфляційних втрат за період з 01.02.2013 р. по 22.04.2014 р. у розмірі 92 154,65 грн. та 3% річних за період з 18.04.2013 р. по 22.04.2014 р. у сумі 41 715,48 грн., тобто за період до дати фактичного виконання відповідачем вищезазначеного рішення суду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. було встановлено обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенське" щодо стягнення 1 375 442,54 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди, завданої в результаті настання 10.07.2012 р. страхового випадку - виникнення пожежі, в результаті якої згорів застрахований транспортний засіб - комбайн NewHollandCR 9080, 2011 року випуску, реєстраційний номер 11278АР, а також стягнення 4 126 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 22 806 грн. 77 коп. трьох відсотків річних, 102 163 грн. 60 коп. пені, 100 000 грн. 00 витрат на адвокатські послуги, 5 875 грн. 20 коп. витрат на оплату судової експертизи та 30 108 грн. 36 коп. витрат на сплату судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки господарським судом м. Києва було встановлено, що відповідачем були порушені умови Договору добровільного страхування спеціалізованої, будівельної та сільськогосподарської техніки № 050577 серія SBS щодо виплати страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 10.07.2012 р., а саме виникнення пожежі, в результаті якої згорів застрахований транспортний засіб - комбайн NewHollandCR 9080, 2011 року випуску, реєстраційний номер 11278АР., даний факт повторному доказуванню позивачем та дослідженню судом не підлягає.
Враховуючи те, що заборгованість у відповідача перед позивачем існувала до 22.04.2014 р., позивач, відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, має право на стягнення з відповідача на свою користь 3% річних та інфляційних втрат за весь період до остаточного виконання боржником свого грошового зобов'язання перед кредитором.
У матеріалах справи міститься копія банківської виписки по особовому рахунку позивача, якою підтверджується факт виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 08.01.2014 р. у справі № 910/9234/13, лише 22.04.2014 р.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З огляду на вищенаведене, додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку відповідача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат в загальному 133 870,13 грн. підлягають задоволенню, так як позивачем враховані приписи чинного законодавства України щодо нарахування вказаних сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» інфляційні втрати в розмірі 92 154 (дев'яносто дві тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 65 коп., 3% річних в розмірі 41 715 (сорок одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 43 коп.
Повне рішення складено 22.12.2014 р.
Суддя О.В. Нечай