18 грудня 2014 року м. Київ К/9991/40127/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Ровеньківського міського центру зайнятості Луганської області до ОСОБА_4 про стягнення допомоги по безробіттю, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, -
встановив:
У лютому 2011 року Ровеньківський міський центр зайнятості Луганської області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманої грошової допомоги по безробіттю в сумі 4526,01 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 неправомірно виплачена допомога по безробіттю, оскільки на день отримання статусу безробітного вона була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, а згідно із законодавством України така особа не може бути визнана безробітною.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Ровеньківського міського центру зайнятості Луганської області отриману допомогу по безробіттю в сумі 4526,01 гривень.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 березня 2011 року.
Позивач подав письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 січня 2004 року ОСОБА_4 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області.
14 вересня 2009 року державним реєстратором внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з її банкрутством.
З 22 вересня 2008 року по 4 липня 2009 року ОСОБА_4 знаходилася на обліку в Ровеньківському міському центі зайнятості Луганської області та отримувала грошову допомогу по безробіттю, яка становила 4526,01 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наявність у відповідача статусу підприємця під час реєстрації у центрі зайнятості не є належним доказом на підтвердження факту здійснення нею підприємницької діяльності та отримання прибутку, і дійшов висновку про відсутність підстав для повернення грошової допомоги по безробіттю, яка була їй виплачена.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 отримала статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення на підставі недостовірних даних, а тому виплачена їй державна допомога по безробіттю підлягає стягненню на користь позивача.
У пункті 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно пункту 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Відповідно до підпункту «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Умови виплати допомоги по безробіттю, визначені статтею 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пов'язуються з початком настання безробіття, тобто наданням особі статусу безробітного.
Згідно частин 2, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
У відповідності до пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 6.14. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців.
За змістом статті 47 цього Закону дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець, не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.
Враховуючи те, що на момент отримання допомоги по безробіттю ОСОБА_4 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що свідчать витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і з урахуванням неповідомлення відповідачем про це Ровеньківський міський центр зайнятості Луганської області, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надання ОСОБА_4 статусу безробітної є безпідставним, кошти, виплачені їй як допомога по безробіттю, підлягають поверненню.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду і встановлених обставин справи.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без
задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом Ровеньківського міського центру зайнятості Луганської області до ОСОБА_4 про стягнення допомоги по безробіттю - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Заїка М.М.
Стародуб О.П.