10 грудня 2014 року м. Київ В/800/5218/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Пасічник С.С., Білуги С.В., Ліпського Д.В., Малиніна В.В., Швеця В.В.
перевіривши заяву Приватного корпоративного підприємства «Денисівка-плюс» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної адміністрації автомобільного транспорту, Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - Приватне корпоративне підприємство "Денисівка плюс" про визнання дій по призначенню та проведенню конкурсу протиправними, зобов'язання прийняти нові рішення,
Приватне корпоративне підприємство «Денисівка-плюс» звернулось до суду із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року у зазначеній справі.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 3 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті по оголошенню, призначенню та проведенню нового конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжобласних маршрутах загального користування на об'єктах конкурсу №15 "Чернівці-Севастополь" рейс 799/800 та №16 "Харків-Чернівці" рейс 783/784, призначеного на 6 березня 2013 року. Скасовано наказ Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті №255 від 29 грудня 2012 року в частині прийняття рішення про внесення паритетної частини маршруту "Чернівці-Севастополь" рейс 799/800 та маршруту "Харків-Чернівці" рейс 783/784 до переліку об'єктів конкурсу, призначеного на 6 березня 2013 року. Зобов'язано відповідача в межах своєї компетенції прийняти нове рішення з урахуванням постанови Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2012 року у справі №2а-14743/11/2670 про визнання переможцем конкурсу, що відбувся 28 липня та 3 серпня 2011 року, позивача без проведення повторного конкурсу на загальних підставах та оголосити переможцями конкурсу осіб, які зайняли друге місце на тих самих умовах та за тими ж результатами конкурсу. Визнано дії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті по проведенню конкурсу, що відбувся 6 березня 2013 року на об'єктах конкурсу №21 "Чернівці-Севастополь" рейс 799/800 та №27 "Харків-Чернівці" рейс 783/784, незаконними, а прийняте рішення від 6 березня 2013 року за результатами конкурсу про оголошення переможця - протиправним і скасовано.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Денисівка" задоволено, рішення судів попередніх інстанцій скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій і відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що оскільки відповідно до приписів статтей 43, 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах, то у Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті не було правових підстав без повторного проведення конкурсу через півтора року визнати переможцем позивача, який зайняв друге місце у конкурсі, що відбувся 28 липня та 3 серпня 2011 року. Крім того, суд дійшов висновку, що Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті діяла відповідно до вимог постанови Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2012 року (К/9991/54184/12), якою було зобов'язано комітет Державної адміністрації автомобільного транспорту з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжобласних маршрутах загального користування прийняти в межах своєї компетенції нове рішення про визнання переможцем конкурсу на згаданих об'єктах.
В заяві про перегляд Верховним Судом України зазначеної вище ухвали Вищого адміністративного суду України Приватне корпоративне підприємство «Денисівка-плюс» порушує питання про її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Одночасно із поданням заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України заявником подано клопотання про поновлення пропущеного строку подання такої заяви.
Втім, як свідчать матеріали заяви, такий строк не пропущено.
Відповідно до статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з статтею 235 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
Згідно з положеннями статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
Встановлений статтею 237 КАС України перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому, у пункті першому вказаної статті чітко визначено, що судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції лише одних і тих самих норм матеріального права.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
У заяві, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, Приватне корпоративне підприємство «Денисівка-плюс» посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції положень ст.ст. 7, 41, 43, 44, Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III, п.п. 8, 53,55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2014 року №К/800/40229/13, в якій суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що визначення переможців на право перевезення пасажирів здійснюється без повторного (нового) конкурсу на підставі бальної системи оцінки пропозицій, яка була чинною на день проведення конкурсу.
Таким чином, зі змісту доданого до заяви судового рішення вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної адміністрації автомобільного транспорту, Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - Приватне корпоративне підприємство "Денисівка плюс" про визнання дій по призначенню та проведенню конкурсу протиправними, зобов'язання прийняти нові рішення за заявою Приватного корпоративного підприємства «Денисівка-плюс».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С.С. Пасічник
С.В. Білуга
Д.В. Ліпський
В.В. Малинін
В.В. Швець