13 листопада 2014 року м. Київ К/800/50716/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої частини одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року, -
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби; стягнути з Міністерства оборони України на свою користь невиплачену одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби у розмірі 48 -місячного грошового забезпечення.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби;
- стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням військової служби у розмірі 27 -місячного грошового забезпечення.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що інвалідність позивача настала після 01.01.2007 року внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, тобто після набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позивач має право на отримання грошової допомоги, передбаченої вказаною статтею.
У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що на даний час позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки на момент звільнення мав право на отримання страхової суми за державним обов'язковим страхуванням та нова редакція статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на нього; судом першої інстанції порушено предметну підсудність адміністративної справи.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Наказом Міністерства оборони України від 20.05.2003 року № 158 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби.
Рішенням Кардіологічної медико-соціальної експертизи № 2 позивача визнано інвалідом війни ІІІ групи з 09.10.2013 року, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0070349 (а.с. 6).
У зв'язку із встановленням позивачу III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, він звернувся до Київського міського комісаріату за виплатою грошової допомоги. В свою чергу ІНФОРМАЦІЯ_1 до Департаменту фінансів Міністерства Оборони України були направлені документи позивача щодо розгляду питання правомірності виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду III групи.
Відповідно до протоколу № 10, затвердженого Міністром оборони України 26.12.2013 року, комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги на засіданні 03.12.2013 року дійшла висновку про відмову в призначення одноразової грошової допомоги (а.с. 20-21).
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції до внесення змін від 03.11.2006 року Законом № 328-V) було визначено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 року № 328-V (набрав чинності з 01.01.2007 року) були внесені зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема стаття 16 була викладена у новій редакції та доповнено частиною 2.
Нововведеною нормою передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
З наведеного слідує, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у осіб, інвалідність яких настала після набрання чинності змін до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто з 01.01.2007 року.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 року № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, зокрема, інвалідам ІІІ групи у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.
За змістом цього положення, зазначена в ньому обставина часу - після 01.01.2007 року стосується періоду настання названих страхових випадків (загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) чи інвалідність військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори; інвалідність звільнених з військової служби (зборів) осіб), з чим пов'язується виплата одноразової грошової допомоги.
За таких обставин, з урахуванням наведеного, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб виплачується звільненим з військової служби (зборів) особам у зв'язку із інвалідністю, що настала після 01.01.2007 року.
Доводи відповідача щодо порушення судом першої інстанції предметної підсудності адміністративної справи, спростовуються п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України, яким передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
З огляду на те, що інвалідність позивача настала 09.10.2013 року у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності пов'язаної внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, та положення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 року № 328-V) та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 року № 499, колегія суддів вважає правильним висновки суду апеляційної інстанції, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до приписів вказаних нормативно-правових актів.
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Міністерства оборони України відхилити, а ухвалу ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року у справі № 756/983/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: І.Я. Олендер
В.І. Бутенко
Т.О. Лиска