"13" листопада 2014 р. м. Київ К/800/42268/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державна судова адміністрація України та Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Буренко Максим Валерійович про визнання дій протиправними, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року та 18 серпня 2014 року, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року, -
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 24.04.2014 року про закінчення виконавчого провадження № 40410407 та такою, яка порушує його права як людини;
- визнати дії (бездіяльність) Державної виконавчої служби України по виконавчому провадженню № 40410407 щодо виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 820/2103/13-а протиправною та такою, що порушує його права як людини, що передбачені ч. 1 ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЕТS № 9);
- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання його заяви від 05.02.2014 року;
- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо повернення без виконання його заяви від 02.04.2014 року;
- зобов'язати Державну казначейську службу України виконати його заяву від 05.02.2014 за рахунок Державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами;
- стягнути на його користь завдану моральну шкоду в сумі 32886 гривень з Державного бюджету України в особі суб'єктів владних повноважень - Державної виконавчої служби України та Державної казначейської служби України шляхом їх безпосереднього списання із рахунків суб'єктів владних повноважень - Державної виконавчої служби України та Державної казначейської служби України солідарно по 16443 гривні;
- вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту його прав, свобод та інтересів ;
- стягнути на його користь витрати на правову допомогу в сумі 3150 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області в межах видатків, передбачених Територіальному управлінню Державній судовій адміністрації України в Харківській області на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами;
- стягнути з відповідачів на його користь компенсацію за відрив від звичайних занять у сумі 14,60 грн. солідарно по 7,30 грн. з кожного.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року та 18 серпня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо не виконання заяви позивача від 05.02.2014 року.
- визнано протиправними дії Державної казначейської служби України щодо повернення без виконання заяви позивача від 02.04.2014 року.
- зобов'язано Державну казначейську службу України виконати заяву позивача від 05.02.2014 за рахунок Державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.
- стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 73,08 грн;
- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що Державна казначейська служба України безпідставно та протиправно повернула позивачу виконавчий документ. Позивачем не було у встановленому законом порядку підтверджено понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 3150 грн.; не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження доказів понесених витрат пов'язаних із компенсацією за відрив від звичайних занять; не було надано жодного доказу на підтвердження факту перенесених ним душевних страждань, душевного або фізичного болю, приниженні честі та гідності, а також ділової репутації. Не встановлено порушень закону з боку державного виконавця відділу ДВС України під час примусового виконання виконавчого листа, виданого Харківським окружним адміністративним судом по справі № 820/2103/13-а.
У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Державна казначейська служба України, у поданій касаційній скарзі, заявила вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення в нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 09.06.2010 року у справі № 2-а-42/2010 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області, Військового комісаріату Харківської області про перерахунок розміру пенсії та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Вказане судове рішення в силу ст. 254 КАС України набуло законної сили.
На виконання постанови суду 02.11.2012 року Московським районним судом м. Харкова виданий виконавчий лист у справі № 2-а-42/2010 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 2430 грн.
З метою виконання вказаного рішення суду позивач звернувся до ДКС України із заявою про виконання судового рішення, яка була зареєстрована за вх. № 01/01 від 05.02.2013 року у ДКС України.
Листом від 04.03.2013 року за № 5-13/2303-6140 Державна казначейська служба України повернула позивачу виконавчий лист Московського районного суду м. Харкова від 02.11.2012 року у справі № 2-а-42/2010, посилаючись на відсутність бюджетних призначень на відшкодування правової допомоги у Законі України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».
Позивач з такими діями Державної казначейської служби України не погодився та звернувся за захистом своїх прав до суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 820/2103/13-а визнані протиправними дії ДКС України щодо повернення без виконання заяви позивача від 05.02.2013 року, зобов'язано ДКС України розглянути питання щодо безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 в сумі 2430 грн. Вказане судове рішення набрало законної сили.
Судові рішення Московського районного суду м. Харкова та Харківського окружного адміністративного суду, виконавчий лист Московського районного суду м. Харкова та заяву про виконання виконавчого листа позивач надав до ДКС України.
Листом ДКС України від 19.08.2013 року за № 5-13/8269-19605 виконавчий лист повернуто позивачу з посиланням на відсутність бюджетних призначень на відшкодування правової допомоги передбаченої Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».
На виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 року, виданого у справі № 820/2103/13-а, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Борейком М.В. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.10.2013 року № 40410407.
Виконуючи вимоги державного виконавця від 05.03.2014 року № О-15036/5.-355/7, ДКС України запропонувало позивачу листом від 26.03.2014 року № 5-13/3549-7008 направити до ДКС України відповідні документи.
У квітні 2014 року позивач направив до ДКС України виконавчий лист Московського районного суду м. Харкова.
Листом ДКС України від 07.05.2014 року № 5-13/4531-11008 вказаний вище виконавчий лист повернуто позивачу з посиланням на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не передбачені бюджетні призначення на відшкодування витрат на правову допомогу.
24.04.2014 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України закінчено виконавче провадження ВП № 40410407.
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для подання адміністративного позову стало те, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 820/2103/13-а визнані протиправними дії ДКС України щодо повернення без виконання заяви позивача від 05.02.2013 року.
Згідно з абз. 1 ч. 9 ст. 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Тобто, якщо позивач вважав, що рішенням, дією чи бездіяльністю ДКС України на виконання вищевказаної постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 820/2103/13-а, порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 267 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача або про порушення його прав, підтверджених вищевказаною постановою, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції приходить до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог до ДКС України необхідно закрити.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження визначене як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (рішення).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із частиною третьою статті 49 зазначеного Закону про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Тобто, у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на державного виконавця покладено обов'язок закінчити виконавче провадження та прийняти відповідну постанову (п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону).
Як зазначалось вище, Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року у справі № 820/2103/13-а визнані протиправними дії ДКС України щодо повернення без виконання заяви позивача від 05.02.2013 року, зобов'язано ДКС України розглянути питання щодо безспірного списання коштів на користь ОСОБА_1 в сумі 2430 грн.
Як встановлено судами попередніх інстнацій та не заперечується позивачем, листом ДКС України від 07.05.2014 року № 5-13/4531-11008 відмовлено позивачу у безспірному списання коштів на його користь в сумі 2430 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстнації приходить до висновку, що Відділом державної виконавчої служби фактично виконаний в повному обсязі виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2013 року, виданий у справі № 820/2103/13-а, внаслідок чого обґрунтовано прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 40410407. Державною виконавчою службою України, як суб'єктом владних повноважень доведена правомірність своїх дій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно не дослідили обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення судів, в частині вимог до ДКС України, ухваленні з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають скасуванню, а провадження в справі підлягає закриттю в цій частині, в іншій же частині суди попередніх інстанцій не допустили порушень норма матеріального чи процесуального права які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 220, 222, 223, 228, 231, 254 КАС України, суд -
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України задовольнити частково.
Ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року та 18 серпня 2014 року, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року у справі № 820/9021/14 в частині задоволення позовних вимог - скасувати.
Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України, Державної казначейської служби України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державна судова адміністрація України та Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Буренко Максим Валерійович в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо не виконання заяви ОСОБА_1 від 05.02.2014 року, визнання протиправним дій Державної казначейської служби України щодо повернення без виконання заяви ОСОБА_1 від 02.04.2014 року та зобов'язання Державної казначейської служби України виконати заяву ОСОБА_1 від 05.02.2014 за рахунок Державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами - закрити.
В іншій частині ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2014 року та 18 серпня 2014 року, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року у справі № 820/9021/14 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: І.Я. Олендер
В.І. Бутенко
Т.О. Лиска