17 грудня 2014 р. Справа № 876/8175/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові заяву управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про роз'яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі №876/8175/13 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську та ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця,-
01 лютого 2013 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача, зобов'язати провести перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця з дня її призначення з урахуванням посадового окладу, доплати за спеціальне звання - ранг, а також надбавки за вислугу років, у розмірі 40 % від посадового окладу, матеріальну допомогу та включити їх в місячний розрахунок заробітної плати для призначення пенсії.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу та доплати за спеціальне звання - ранг. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 40% від посадового окладу та доплати за ранг з 02 січня 2013 року та виплатити недоплачену суму пенсії. В решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2013 року у справі № 344/1565/13-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії державного службовця, виходячи з заробітку з врахуванням сум надбавки за вислугу років у розмірі 40 % та доплати за спеціальне звання - ранг, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії державного службовця з врахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 40 % та доплати за спеціальне звання - ранг, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань з дня її призначення - 02 січня 2013 року.
26 вересня 2014 року на адресу суду надійшла заява управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про роз'яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року, в якій заявник просить роз'яснити резолютивну частину вказаної постанови та зазначити чи обмежується врахування в заробітну плату сум за вислугу років у розмірі 40%, доплати за спеціальне звання - ранг, виплаченої матеріальної допомоги та допомоги на вирішення соціально-побутових потреб кінцевою датою, чи таке врахування необхідно здійснювати до моменту припинення виплати ОСОБА_1
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до положень п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю- доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Аналіз вищезазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз'яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Згідно з п.19 Постанови Пленуму ВАС України №7 від 20.05.2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" за правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому клопотання про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання.
В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Таким чином, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
У мотивувальній частині постанови, яку просить роз'яснити заявник, вказано, що ОСОБА_1 працював головним державним податковим ревізором- інспектором відділу боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби у Івано-Франківській області та з 02 січня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську йому була призначена пенсія державного службовця без врахування при її обчисленні сум за вислугу років у розмірі 40%, доплати за спеціальне звання - ранг, виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на соціально-побутові потреби. Оскільки отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, суд дійшов висновку про наявність підстав для перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії державного службовця з врахуванням фактично отриманих ним сум за вислугу років у розмірі 40%, доплати за спеціальне звання - ранг, виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на соціально-побутові потреби в межах заявлених вимог, тобто починаючи з 02 січня 2013 року.
Дана постанова містить виклад встановлених судом обставин та мотивів, з яких суд виходив при її прийнятті, а також посилання на положення закону, якими він керувався.
Цілком зрозумілою є й резолютивна частина даної постанови, в якій чітко зазначено з якого моменту та в якому розмірі відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії державного службовця.
Щодо посилання відповідача на відсутність в рішенні суду кінцевої дати здійснення перерахунку та виплати позивачу пенсії державного службовця, то необхідно зазначити, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлена строковість та обмеженість у часі нарахування та виплати такої пенсії. Її виплата здійснюється на постійній основі один раз на місяць довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Таким чином, суд не вправі обмежувати виплату пенсії державного службовця кінцевим строком.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.
Процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28-36, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
В п. 35 Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Півень проти України» Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз'яснення судового рішення.
Керуючись ст.ст. 159, 170, 197, 254 КАС України,-
У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про роз'яснення постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі №876/8175/13 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий О.І. Мікула
Судді А.Р. Курилець
М.П. Кушнерик