17 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1505/9383/2012
Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Чебан Н.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
при секретарі Голбан К.В.,
за участю представника прокуратури Вергіна Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом Прокуратури Одеської області до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та 3-ї особи Обслуговуючого кооперативу «Затоківська Рів'єра» про визнання протиправним та скасування рішення,-
31.10.2012р. Прокуратура Одеської області звернулася до суду із адміністративним позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області та 3-ї особи ОК «Затоківська Рів'єра», в якому просила визнати протиправними дії та скасувати рішення Затоківської селищної ради від 23.08.2011р. №478 «Про надання Обслуговуючому кооперативу «Затоківська Рів'єра» дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування дачних будинків у довгострокову оренду терміном на 49 років».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням від 23.08.2011р. №478 сільрада незаконно надала 3-й особі дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення в довгострокову оренду спірної земельної ділянки, оскільки його було надано юридичній особі без проведення будь-яких земельних торгів (аукціону).
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Прокуратури Одеської області відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, заступник прокурора Одеської області 10.04.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.03.2013р. та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника прокуратури, який заперечували проти їх задоволення та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
3-я особа - ОК «Затоківська Рів'єра» звернувся до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради Одеської області із заявою про відведення кооперативу земельних ділянок для будівництва та обслуговування індивідуальних дачних будинків, розташованих в смт.Затока м.Білгород-Дністровський Одеської області.
За результатами розгляду вказаної заяви-клопотання, Затоківською селищною радою прийнято рішення від 23.08.2011 року №478 «Про надання ОК «Затоківська Рів'єра» дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування дачних будинків у довгострокову оренду терміном на 49 років».
21.09.2012 р. прокуратурою Одеської області на вказане вище рішення селищної ради від 23.08.2011р. винесено протест №05/3-1307 вих.№2, в якому прокурор вимогав від Затоківської селищної ради скасувати це рішення №478, як незаконне.
Однак, рішенням Затоківської селищної ради №1041 від 05.10.2012 року протест заступника прокурора Одеської області на рішення селищної ради №478 від 23.08.2011 року було відхілено, в зв'язку із чим, позивач бу вимушений звернутися до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється виключно на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
При чому, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч.2,3 ст.134 цього Кодексу. Передача ж в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним ч.ч.2,3 ст.134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
При цьому, рішення зазначених органів приймається виключно на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Таким чином, надання юридичній особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з проміжних етапів розгляду заяви юридичної особи про одержання безоплатно у власність (в оренду) земельної ділянки із земель державної або комунальної власності і, в свою чергу, не означає позитивного рішення про надання її у власність.
При цьому, як вбачається із змісту ст.123 ЗК України, розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також його експертиза мають на меті визначення меж земельної ділянки в натурі, а також зясування обставин, що можуть бути перешкодою для надання земельної такої ділянки громадянинуа або юридичній особі.
До того ж, слід зазначити, що з'ясування вказаних обставин є обов'язком органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що передує прийняттю рішення про надання громадянам (юридичним особам) безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Одночасно, суд ще раз наголошує на тому, що факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отримання висновків від уповноважених органів державної влади щодо можливості передачі громадянину (юридичній особі) у власність (оренду) чи користування земельної ділянки, а також експертиза проекту з метою з'ясування обставин, що перешкоджають відчуженню земельної ділянки або визначають умови її використання, не можуть призвести до порушення прав держави, адже є обов'язковою складовою визначеної Земельним кодексом України процедури відчуження державою земельної ділянки чи передачі її у користування громадянам.
Слід вказати, що аналогічна позиція з цього питання була висловлена Верховним Судом України в постанові від 10.12.2013р.
Також, при розгляді даної справи по суті та прийнятті остаточного рішення, судова колегія також вважає за необхідне ще врахувати наступне.
Так, як слідує зі змісту приписів ч.3 ст.140 та ч.1 ст.144 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Окрім того, у відповідності до змісту п.п.4,6 рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009р., ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому, вони не можуть бути скасовані чи змінені цим самим органом місцевого самоврядування після їх виконання.
При чому, такі акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними (нечинними) лише в судовому порядку (ч.10 ст.59 ЗУ від 21.05.1997р. №280/97-ВР).
Аналогічне положення закріплене і ч.1 ст.21 ЦК України, з якої також вбачається, що тільки суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, якщо цей акт суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Як встановлено судом 2-ї інстанції, в даному випадку спірне рішення Затоківської селищної ради від 23.08.2011 року №478 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у довгострокову оренду на той час не суперечило актам цивільного законодавства і не порушувало ні чиї цивільні права або інтереси. При чому, будь-яких доказів зворотного прокуратурою області не представлено.
До того ж, судовою колегією встановлено, що вказане спірне рішення селищної ради №478 від 23.08.2011р. (як і рішення №225 від 22.03.2011р., №610 від 25.11.2011р.) фактично виконано не було та ще 15.08.2012 року (т.б. навіть ще до подачі даного позову та ухвалення оскаржуваної постанови суду 1-ї інстанції) взагалі було скасовано, що підтверджується відповідним рішенням сесії Затоківської селищної ради.
Таким чином, приймаючи до уваги вказані вище обставини, апеляційний суд приходить до висновку не тільки про необгрунтованіть і безпідставність позовних вимог прокуратури Одеської області, а і взагалі про відсутність по даній справі предмету спору.
Відповідно до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2013 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко