22 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Мазур Л.М., Остапчука Д.О.,
Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: Головне управління державної міграційної служби України, служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, про поновлення порушеного права та усунення перешкод у його здійсненні,
У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2010 року належить житловий будинок літ. «А-2» по АДРЕСА_1. У кімнатах № 23 та № 24 вказаного будинку проживають ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та користуються спірними кімнатами без належних правових підстав. Крім того, без його згоди як власника будинку відповідачі уклали договір з Акціонерною компанією «Харківобленерго» (далі -АК «Харківобленерго») на постачання до вказаних кімнат електричної енергії.
Просив: визнати, що він, як єдиний власник будинку по АДРЕСА_1 має виключне право володіти, користуватися та розпоряджатися кімнатами № 23 та № 24 на свій розсуд; визнати, що відповідачі не мають права володіти, користуватися та розпоряджатися спірними кімнатами; поновити його порушене право власності шляхом витребування спірних кімнат із чужого незаконного володіння відповідачів; усунути перешкоди у здійсненні його права власності шляхом виселення відповідачів з кімнат; визнати недійсним договір про надання послуг з електропостачання, укладеного відповідачами з АК «Харківобленерго».
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2014 року у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 01 жовтня 2014 року відмовлено на підставі п. 5 ч. 2 ст. 328 ЦПК України.
У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 27 жовтня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. ст. 127−129 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить:-
ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року, постановлену за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_11, ОСОБА_12, АК «Харківобленерго» про поновлення порушеного права власності та усунення перешкод у його здійсненні.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 27 жовтня 2014 року, яку просить переглянути заявник, керувався тим, що після придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлан ЛТД» гуртожитку по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу до ОСОБА_6 відповідно до ст. 814 ЦК України перейшли права та обов'язки наймодавця щодо наймачів приміщень у цьому будинку - відповідачів, які вселились та проживають в цьому гуртожитку з 1989 року правомірно, зареєстровані у спірних приміщеннях, тому відсутність договору найму між відповідачами і позивачем, як новим власником не є підставою для виселення відповідачів.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції про задоволення позову, суд касаційної інстанції в ухвалі від 19 березня 2014 року керувався тим, що попередні власники житла не приймали рішень про надання ОСОБА_11 житлової площі, не видавали спеціальний ордер та не укладали будь-які договори, у тому числі й про користування житловими приміщеннями, ОСОБА_11 не зареєстрований за адресою гуртожитку, тому у ОСОБА_11 відсутнє право на проживання у спірних житлових приміщеннях, що є підставою для виселення без надання іншого житлового приміщення.
Згідно із п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Колегія суддів не вбачає неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки обставини справ не є подібними, доводи заявника стосуються переоцінки доказів.
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за заявою ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2014 року відмовити.
Керуючись статтями 354, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: Головне управління державної міграційної служби України, служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, про поновлення порушеного права та усунення перешкод у його здійсненні, за заявою ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2014 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Ситнік
Судді: Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Д.О. Остапчук Г.В. Юровська