17 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Леванчука А.О., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз», яку представляє відділення «Богородчанське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів» до ОСОБА_3 про усунення перешкод, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2014 року,
У березні 2009 року публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії «УМГ «Прикарпаттрансгаз» (далі - ПАТ «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України») звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що самовільне будівництво житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1 здійснено з порушенням передбаченого чинним законодавством порядку та порушує правовий режим і порядок експлуатації газопроводу.
У зв'язку з цим позивач просив суд усунути перешкоди у дотриманні правил безпеки, технічної експлуатації, охорони об'єктів газопроводу «Кременчук-Ананьїв-Чернівці-Богородчани» та користування землями трубопровідного транспорту шляхом звільнення земельної ділянки від самовільно зведених господарських будівель, які знаходяться від осі магістрального газопроводу на відстані 238 м та від житлового будинку, який знаходиться на відстані 251,6 м по АДРЕСА_1, шляхом їх знесення.
Рішенням Снятинського районного суду від 29 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про суті вимог.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що будівництво житлового будинку та господарських споруд у с. Стецева відповідачкою здійснювалося у межах генерального плану забудови села, на відведеній у встановленому законом порядку земельній ділянці, а тому будівлі, про знесення яких заявлено позов, не є самочинним будівництвом.
Такі висновки судів ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що у межах населеного пункту с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області проходить магістральний газопровід «Кременчук-Ананьїв-Чернівці-Богородчани» діаметром 1020 мм, робочим тиском 5,5МПа згідно з СНиП 2.05.06-85, який був введений в експлуатацію актом приймальної комісії від 28 серпня 1987 року, затвердженим наказом Міністерства газової промисловості від 31 серпня 1987 року. Вказаний газопровід відноситься до газопроводів першого класу, охоронна зона газопроводу складає 300 метрів з обох боків від вісі газопроводу (а. с. 5).
ОСОБА_3 проживає АДРЕСА_1.
Згідно акту проведення контрольного заміру відстаней від 1 грудня 2008 року відстань від осі газопроводу «Кременчук-Ананьїв-Чернівці-Богородчани» до господарських будівель відповідачки становить 238 м та до житлового будинку становить 251,6 м (а. с. 6).
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 17 ЗК УРСР (чинного на час прийняття рішення про надання земельної ділянки для будівництва) громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в
адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї.
Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Стецівської сільської ради від 20 грудня 1991 року та рішенням Стецівської сільської ради від 10 квітня 1992 року ОСОБА_3 надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 розміром 0,15 га, у тому числі під будівництво 0,12 га та присадибної ділянки 0,03га (а. с. 68, 88, 136-137).
26 травня 1992 року ОСОБА_3 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, розроблено проект забудови земельної ділянки та надано дозвіл №14/282 на право виконання будівельних робіт (а. с. 61-67).
Натомість відбивка траси магістрального газопроводу на місцевості була здійснена за участю представників сільської ради с. Стецева та засвідчена актом від 12 квітня 1994 року. Сільський голова під розписку звірив нанесення на карту с. Стецева «магістрального газопроводу «Кременчук-Ананьєво-Чернівці-Богородчани» та засвідчив цей факт своїм підписом та печаткою. Межі охоронних зон відображені на картах землекористування з нанесеними газопроводами у вигляді паралельних ліній вздовж траси газопроводів з обох сторін осі газопроводу, що не заперечується позивачем.
Тобто відповідачка відповідно до чинного на той час законодавства отримала земельну ділянку під забудову та дозвіл на проведення будівельних робіт.
Згідно з абз. 1 п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва» від 30 березня 2012 року № 6, знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо
Тобто знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, прокладання «магістрального газопроводу «Кременчук-Ананьєво-Чернівці-Богородчани» було здійснено ще у 1987 році (а. с. 153-162), проте відбивка траси магістрального газопроводу у с. Стецеві була здійснена лише у 1994 року, тобто коли відповідачці уже було надано дозвіл на проведення будівництва, при цьому рішення Стецівської сільської ради від 20 грудня 1991 року, рішення від 10 квітня 1992 року та правоустановчі документи на земельну ділянку та на будинок у судовому порядку не оскаржувались та є чинними, тому позовні вимоги про усунення перешкод у дотриманні правил безпеки шляхом знесення житлового будинку є передчасними.
Оскільки ухвалені у справі рішення є законними і обґрунтованими, доводами касаційної скарги не спростовані, підстав для їх зміни чи скасування немає.
Керуючись ст. ст. 333, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» відхилити.
Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.Д. Луспеник
Судді: А.О. Леванчук
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
В.А. Черненко