Ухвала
18 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., Савченко В.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів за договором позики
за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника на рішення апеляційного суду Київської області від 2 червня 2014 року, -
У червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення коштів.
В обґрунтування позову зазначав, що 16 листопада 2007 року він передав ОСОБА_5 210 000 доларів США, про що відповідач надав власноруч написану розписку. 20 грудня 2012 року він звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення позики, однак відповідач кошти не повернув.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 210 000 доларів США, що за курсом НБУ на день звернення до суду становить 1 678 530 грн.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 борг у розмірі 210 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день ухвалення рішення еквівалентно 1 678 530 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 2 червня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За вимогами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення , так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-79цс14 від 2 липня
2014 року).
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником певної грошової суми саме в борг із зобов'язанням її повернення, та дати отримання коштів.
Дослідивши додану у справу позивачем розписку від 16 листопада 2007 року про отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_4 210 000 грн., на підставі якої позивач доводить наявність договору позики, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказана розписка не є договором позики і не містить обов»язку відповідача повернути позивачу отримані кошти.
Розглянувши справу із дотриманням норм процесуального права, апеляційний суд правильно визначив справжній зміст наданого позивачем письмового документа, правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне рішення.
Доводами касаційної скарги висновки суду не спростовуються, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника відхилити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 2 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
В.О. Савченко