Ухвала
10 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», третя особа - ОСОБА_4, про припинення іпотеки
за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 30 квітня 2014 року, -
У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, мотивуючи вимоги тим, що за кредитним договором від 9 вересня 2008 року № 206/08 банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі 15 000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 14, 4 % річних до 8 вересня 2028 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитом із ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 66 кв. м. з належними до нього будівлями й спорудами та земельна ділянка площею 0, 07 га за цією адресою.
Рішенням Свалявського районного суду від 3 листопада 2010 року стягнуто із ОСОБА_4 16 226, 49 доларів США заборгованості за кредитним договором, у рахунок погашення якої звернуто стягнення на предмет іпотеки. У межах виконавчого провадження із примусового виконання указаного судового рішення було з'ясовано, що у спірному будинку крім відповідачів проживають ще й неповнолітні діти, що перешкоджає проведенню виконавчих дій. Посилаючись на указані обставини, позивач просив виселити із будинку АДРЕСА_1 усіх зареєстрованих мешканців, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та зняти їх із реєстраційного обліку.
У січні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ АБ «Укргазбанк» про припинення іпотеки. Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що треті прилюдні торги із реалізації предмета іпотеки не відбулися, а стягувач відмовився від права придбати його шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна, тому просила визнати припиненою іпотеку на підставі ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку».
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2014 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Виселено із будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, із зняттям із реєстраційного обліку. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 30 квітня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, із зняттям із реєстраційного обліку та стягнення із ОСОБА_4 судового збору. У цій частині позові ПАТ АБ «Укргазбанк» відмовлено. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове про відмову у позові ПАТ АБ «Укргазбанк» у повному обсязі та задоволення її зустрічних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
У справі встановлено, що за кредитним договором від 9 вересня 2008 року № 206/08 банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі 15 000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 14, 4 % річних до 8 вересня 2028 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитом із ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 66 кв. м. з належними до нього будівлями й спорудами та земельна ділянка площею 0, 07 га за цією адресою.
Рішенням Свалявського районного суду від 3 листопада 2010 року стягнуто із ОСОБА_4 16 226, 49 доларів США та 4 093, 81 грн заборгованості за кредитним договором, штраф за прострочення щорічних страхових платежів, судові витрати у розмірі 1 394, 70 грн і судовий збір у розмірі 120 грн. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки.
На підставі указаного рішення видано виконавчий лист № 2-455 від 16 вересня 2011 року.
Постановами державного виконавця від 30 липня 2012 року та від 21 жовтня 2013 року виконавчий лист повертався стягувачеві: вперше - у зв'язку із відмовою залишити за собою нереалізоване під час виконання рішення суду майно боржника; повторно - у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
За змістом п. 1.1. укладеного 9 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_3 договору іпотеки № 206/08-01, ним забезпечено всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 206/08 від 9 вересня 2008 року. У п. 7.1 іпотечного договору обумовлено його дію до повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором.
У відповідності до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Способи звернення стягнення на предмет іпотеки за договором № 206/08-01 від 9 вересня 2008 року сторони визначили у п. 6, за яким звернення стягнення відбувається: 1) за рішенням суду; 2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; 3) згідно з домовленістю сторін шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або шляхом укладення довіреності на реалізацію предмета іпотеки.
Статтею 49 Закону України «Про іпотеку» передбачені наслідки оголошення прилюдних торгів із реалізації предмета іпотеки на підставі рішення суду такими, що не відбулися. Зокрема зазначено, що у такому випадку іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Таким чином, наведена норма не зобов'язує іпотекодержателя оприбуткувати на своєму балансі предмет іпотеки у рахунок погашення боргу у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, а надає таке право. У разі відмови від нього іпотекодержатель не позбавляється можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в інший, визначений договором спосіб.
У зв'язку з цим, є диспозитивною й ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», згідно якої у разі, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.
Встановивши ті обставини, що основне зобов'язання не припинено, а тому продовжує дію й іпотека як забезпечення виконання цього зобов'язання, позичальником не виконуються умови договору і не вживаються заходи щодо погашення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд обґрунтовано виходив із цих обставин при вирішенні питання щодо припинення іпотеки згідно ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» та відсутності підстав, передбачених нею.
Повернення виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду стягувачу без виконання не позбавляє ПАТ АБ «Укргазбанк» права звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за умовами договору або шляхом укладення довіреності на реалізацію предмета іпотеки на підставі договору купівлі-продажу, що передбачає можливість задовольнити свої майнові вимоги у більшому розмірі від того, який пропонувався за результатами третіх прилюдних торгів внаслідок зменшення вартості іпотечного майна.
У цій частині справу апеляційним судом вирішено згідно із законом.
Разом з тим, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про примусове виселення ОСОБА_3 із обтяженого іпотекою будинку, апеляційний суд не звернув уваги на те, що виконавчий лист № 2-455 від 16 вересня 2011 року, виданий на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, повернуто стягувачу без виконання.
Відомостей про те, що стягнення на предмет іпотеки звернуто в інший спосіб та щодо проведення стягнення за таким виконавчим листом, матеріали справи не містять, а тому висновки апеляційного суду про те, що в іпотекодержателя виникло право вимоги на підставі ст. 40 Закону України «Про іпотеку» є передчасними.
Враховуючи допущені апеляційним судом порушення, ухвалене ним рішення підлягає скасуванню у частині вирішення вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про виселення ОСОБА_3 із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.
В іншій частині рішення апеляційного суду залишається без змін на підставі ст. 337 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 30 квітня 2014 року скасувати у частині вирішення позову публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3 про виселення, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення апеляційного суду Закарпатської області від 30 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: В.І. Амелін
Т.П. Дербенцева
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко