Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
доповідача ОСОБА_10,
суддів ОСОБА_11, ОСОБА_12,
за участю: прокурораОСОБА_13,
при секретарі ОСОБА_14
розглянула в судовому засіданні 4 грудня 2014 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Стахановського міського суду Луганської області від 25 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2014 року щодо ОСОБА_6
Цим вироком
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця м. Теплогірська Луганської області,
мешканця АДРЕСА_1, не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, за ч. 1 ст. 135 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 35 000 грн. кожному.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2014 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він 26 червня 2013 року о 21 год. 35 хв., керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21093, рухаючись по проспекту 50 років Жовтня в напрямку площі Воїнів Інтернаціоналистів у м. Стаханові, порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України та скоїв наїзд на неповнолітню ОСОБА_9, 1999 року народження, яка перетинала проїзну частину на пішохідному переході зліва направо. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Після скоєння наїзду ОСОБА_6, побачивши, що потерпіла в результаті його протиправних дій втратила свідомість, знаходиться на проїзній частині в небезпечному для життя стані, потребує допомоги та не може самостійно прийняти заходів до самозбереження, не зупиняючись продовжив рух та з місця дорожньо-транспортної пригоди зник, не прийнявши жодних заходів щодо надання допомоги потерпілій, яку сам поставив в небезпечний для життя стан.
У касаційній скарзі прокурор посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через м'якість та безпідставне звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Указує, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_6 стверджує, що працює та відшкодовує заподіяну шкоду. Просить залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Як видно з вироку та ухвали, суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину пом'якшуючі його вину обставини - щире каяття, добровільне з'явлення із зізнанням та добровільне часткове відшкодування шкоди у вигляді витрат на лікування потерпілої; відсутність обтяжуючих обставин. Суд узяв до уваги, що ОСОБА_6 раніше не судимий, характеризується позитивно, має молодий вік, раніше мав постійне місце роботи, на час постановлення вироку офіційно не працює, відшкодовує шкоду.
Крім того, суд врахував думку потерпілої та її законних представників, які у судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду стверджували, що засуджений постійно сплачує кошти на користь потерпілої, та просили не позбавляти його волі.
Тому, на думку колегії суддів, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, обране судом ОСОБА_6 покарання із звільненням його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.
Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Підстав для скасування чи зміни судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
Вирок Стахановського міського суду Луганської області від 25 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 лютого 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12