іменем україни
03 грудня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мостової Г.І.,
суддів: Ізмайлова Т.Л.,
Наумчука М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2014 року,
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування вимог банк посилався на те, що 07 травня 2008 року з відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 3 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак станом на 09 жовтня 2013 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 24 307 грн 67 коп., яка до цього часу не погашена.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 17 березня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2008 року № б/н у розмірі 14 450 грн 35 коп. Вирішено питання про стягнення судового збору.
Рішенням апеляційного Запорізької області від 12 серпня 2014 року рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 17 березня 2014 року у вказаній справі про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано.
У позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2008 року у розмірі 14 450 грн 35 коп. відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про стягнення судового збору.
У касаційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліка А.В. порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій із ухваленням нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що 07 травня 2008 року сторонами укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 3 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір складається з заяви-анкети позичальника, яка підписана відповідачем, Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору.
За змістом ст. ст. 526, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) та що позичальник почав порушувати умови кредитного договору уже з червня 2008 року - наступного місяця після отримання кредиту, а дія картки закінчилась у травні 2010 року та оскільки строк позовної давності на вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором сплинув у травні 2013 року, а з позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося лише 21 жовтня 2013 року і вимог про поновлення цих строків не заявляло, правильно вважав, що наявні підстави для застосування позовної давності і відмови у задоволенні позову саме з таких підстав.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає положенням ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни відхилити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді: Т.Л. Ізмайлова
М.І. Наумчук