№ 2-а-5-161/2007 року
24 січня 2007 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.
при секретарі Гуковій В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві вдмінітсративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України у Миколаївській області про стягнення матеріальної допомоги, вихідної допомоги при звільненні та компенсації вартості предметів речового майна, -
У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Міністерства Внутрішніх Справ України у Миколаївській області, просив суд визнати незаконною відмову відповідача сплатити йому грошову допогу при звільненні, матеріальну допомогу та компенсацію замість предметів форменого одягу, а також зобов'язати відповідача здійснити вказані виплати.
У судовомі засіданні позивач та його представник позов підтримали та наполягали на його задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні вважала позов таким, що підлягає частковому задоволенню - в частині стягнення вихідної допомоги. В решті вимог представник відповідача вважав позов таким, що задоволенню не підлягає.
Після вислуховування сторін та перевірки матеріалів справи, суд дійшов такого.
Матеріалами справи встановлено, та сторони не заперечують проти того, що позивач проходив службу в органах Внутрішніх Справ України, у травні 2005 року зі слуби був звільнений; після березня 2000 року компенсацію замість належних йому предметів форменого одягу не отримував, також під час служби не отримував матеріальну допомогу.
При звільненні грошова допомога ним була отримана не у повному обсязі.
1……Вимоги позивача про стягнення на його користь вихідної допомоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Виплата грошової допомоги при звільненні є передбаченою пунктом 10 Постанови № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»
Розмір недоотриманої позивачем суми такої допомоги становить 5.134 грн. 14 копійки.
Міркування позивача про необхідність стягнення вихідної допомоги за період проходження ним військової служби суперечать матеріалам справи, зокрема, наказу, з якого вбачається, що з згаданий період матеріальну допомогу він отримав.
За такого суд вважає за необхідне своїм рішенням стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму.
2……Вимоги позивача про стягнення на його користь матеріальної допомоги за час проходження служби задоволенню не підлягають, виходчи з такого.
По-перше, вимоги позивача про стягнення такої допомоги за період до вересня 2005 року заявлені з порушенням встановленого законом строку для звернення до суду з такими вимогами /ст. 99 КАС України/, підстав для поновлення цього строку суд не вбачає.
По-друге, зі зімста Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ» випливає, що така допомога виплачується на повний рік роботи. З вересня 2005 року ж до часу звільнення позивача повний рік роботи не сплинув, отже, підстави для стягнення на користь позивача матеріальої допомоги за цей період є відсутніми.
По-третє, оскільки вказаний Указ не визначає певних строків виплати матерільної допомоги, її виплата має проводитись лише на підставі відповідних рапортів. Проте, позивач з такими рапортами не звертався, проти чого сторони не заперечують.
3……Вимоги позивача про стягнення на його користь компенсації замість предметів речового майна задоволенню не підлягають, виходчи з такого.
Випалата позивачеві такої компенсації передбачена лише частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З 11 березня 2000 року ж набув чинності Закону України від 17 лютого 2000 року «Про деяки заходи щодо економії бюджетних коштів», який є прийнятим у встановленому законом порядку, не встановлений та не визнаний неконституційним у встановленому законом порядку.
Стаття 2 згадного Закону передбачала призупинення дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у частині, що стосується, зокрема, виплти грошової компенсації змість предметів форменого одягу.
За такого суд вважає, що при вирішенні питання про виплату позивачеві компенсацію замість предметів речового майна після відповідач діяв в межах закону та наданих йому повноважень, через що підстави для задоволення позову в частині, що стосується цих виплат, є відсутніми.
На підставі частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року «Про деяки заходи щодо економії бюджетних коштів», пункту 2 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», пунктом 10 Постанови № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» та керуючись ст. ст. 9, 11, 158-163 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Управління Міністерства Внутрішніх Справ України у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 5.134 грн. 14 коп. /п'ять тисяч сто тридцять чотири грн. 14 коп. / вихідної допомоги при звільненні.
У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 10 днів.
СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=