Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.,
суддів
Гриціва М.І. та Нікітіна Ю.І.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Пологівського районного суду Запорізької області від 28 липня 2005 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянина України,
раніше неодноразово судимого, останній раз
14листопада 2002 року за ч.3ст.185 КК України
на 3 роки позбавлення волі з іспитовим
строком 2 роки
засуджено :
- за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі;
-за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 70, 71 КК України остаточно призначено ОСОБА_1 покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
Цивільні позови у справі вирішено.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він в період з 10 січня 2004 року по 15 березня 2004 року на території с. Чубарівка Пологівського району Запорізької області вчинив ряд крадіжок чужого майна повторно, з проникненням у приміщення, з домогосподарств мешканців села.
У проміжку часу з 9 по 29 травня 2004 року, вночі, діючи з єдиним умислом, ОСОБА_1, видаливши шибу з вікна, неодноразово проникав через нього в їдальню ІНФОРМАЦІЯ_2, розташованого по АДРЕСА_1, звідки викрав посуд, продукти харчування та інше майно на загальну суму 281 грн.83коп.
15 травня 2004 року в тому ж селі приблизно о 3 годині ОСОБА_1, у другому під'їзді будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, з-під вхідних дверей квартири НОМЕР_2таємно викрав кросівки вартістю 120 грн., що належали потерпілій ОСОБА_2
В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1не переглядався.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на те, що суд, вдавшись до тривалого розгляду справи, змусив його у такий спосіб частково визнати вину у злочинах, які він не скоював, просить вирок змінити й пом'якшити покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.
Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1у таємному викраденні чужого майна відповідають фактичним обставинам справи і обгрунтовані зібраними у справі доказами в їх сукупності, в тому числі показаннями засудженого, які ним були підтверджені й відтворені на місці події у присутності не зацікавлених осіб (понятих).
Участь засудженого у злочинах, за які його засуджено, стверджується показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, свідка ОСОБА_6 про викрадення майна, яке їм належало або знаходилось у віданні, даними огляду місця події, показаннями свідка ОСОБА_7 про прийняття ним від ОСОБА_1як металобрухту рами від велосипеда зеленого кольору, яка за описом фарби схожа до рами велосипеда, викраденого у потерпілої ОСОБА_5, даними протоколів виявлення та вилучення речових доказів та іншими доказами.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б викликали сумніви в законності та обґрунтованості вироку, не встановлено.
Посилання в касаційній скарзі засудженого на примушування його до давання викривальних показань щодо себе у названий ним спосіб є надуманими, оскільки, як видно з протоколу судового засідання, тривалість розгляду справи була зумовлена не цими причинами, а поведінкою учасників судового розгляду (прохання підсудного про відкладення розгляду справи та призначення йому захисника, неодноразова неявка учасників процесу тощо)
Покарання обрано з урахуванням кількості та тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного, обставини, що впливають на покарання. Воно визначено в межах санкції статті звинувачення, більш наближено до мінімальної межі. Підстав для його пом'якшення немає.
Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів.
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
Синявський О.Г. Гриців М.І. Нікітін Ю.І.