02 грудня 2014 року м. Київ К/9991/48802/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи: Департамент економіки Чернівецької міської ради, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційними скаргами Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області та Виконавчого комітету Чернівецької міської ради на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2011 року, -
У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи: Департамент економіки Чернівецької міської ради, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування пункту 1.2 частини 1 та пункту 2.2. частини 2 рішення відповідача від 23 листопада 2010 року № 783/21 «Про встановлення режиму роботи та визнання такими, що втратили чинність деяких пунктів додатків до рішень виконавчого комітету міської ради» (далі - спірне рішення).
В обґрунтування позову зазначав, що спірне рішення відповідача не відповідає вимогам Конституції України та чинного, на час спірних правовідносин, законодавства, є таким, що порушує його права, у зв'язку з чим просив про задоволення позову.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 березня 2011 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано пункт 1.2 частини 1 спірного рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Оскаржуваною постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2011 року, постанову суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позову, скасовано та, в цій частині, ухвалене нове рішення, яким позов задоволено, визнано протиправним та скасовано пункт 2.2 частини 2 спірного рішення. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач та третя особа - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарг з таких підстав.
Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для його скасування відсутні, з огляду на наступне.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частину позовних вимог, апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог Конституції та законів України, а тому підлягає скасуванню.
Під час розгляду справи судами встановлено, що 23 листопада 2010 року відповідачем прийнято спірне рішення, у відповідності до якого встановлено позивачу режим роботи дискотеки з 08 години 00 хвилин до 22 години 00 хвилин на АДРЕСА_3, в зв'язку із зверненням УМВС України в Чернівецькій області від 19 жовтня 2010 року № 5/3167 про відкликання продовженого режиму роботи закладу від 9 грудня 2001 року № 186. Визнано таким, що втратив чинність пункт 2 додатку до рішення виконавчого комітету міської ради від 5 лютого 2002 року № 103/3 «Про затвердження цілодобового режиму роботи АЗС по АДРЕСА_2 та продовженого режиму роботи дискотеки на АДРЕСА_1 з 19 годин 00 хвилин до 4 години 00 хвилин підприємця ОСОБА_4».
Так, у відповідності до частини 1 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 25 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР).
За правилами пункту 44 частини 1 статті 26 вказаного Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.
Рішенням Чернівецької міської ради від 25 вересня 2003 року № 301 затверджені Правила дотримання тиші в громадських місцях міста Чернівців (далі Правила).
Пунктом 3.13.5 цих правил встановлено, що до заяви суб'єкта господарювання додають погодження органів внутрішніх справ та санітарно епідеміологічного нагляду про можливість функціонування об'єктів цілодобово або з продовженим режимом роботи.
Також, рішенням Чернівецької міської ради від 4 квітня 2007 року № 278 затверджено Положення про порядок внесення об'єктів торгівлі та сфери послуг в базу даних міста Чернівців і встановлення зручного для населення режиму їх роботи (далі Положення).
Зокрема, пунктом 3.4 Положення на засіданні виконавчого комітету міської ради розглядаються пропозиції департаменту економіки міської ради про встановлення цілодобового або продовженого в нічний час (пізніше 22:00 години або раніше 08:00 години) режиму роботи об'єктів.
Судами встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення стало відкликання третьою особою наданого позивачу письмового погодження про можливість функціонування закладу з продовженим режимом роботи.
В запереченнях проти позову, відповідач посилався на приписи пункту 5.3 Положення, яким встановлено, що департамент економіки має право анулювати інформацію у разі неодноразового порушення суб'єктом господарювання порядку провадження торговельної діяльності і правил торговельного обслуговування населення, а також Правил надання інших видів послуг, Правил дотримання тиші у громадських місцях міста Чернівців екологічних, санітарних, протипожежних та інших норм і правил.
Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про порушення вищезгаданих норм і правил саме позивачем, а тому суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на пункт 5.3 Положення.
Крім того, згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з положеннями частини 6 статті 59 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Разом з тим, за змістом пункту 3 статті 52 Закону № 280/97-ВР виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.
Конституційний суд, у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, зазначив, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п'ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Таким чином, відповідач, виконавчий комітет міської ради, наділений повноваженнями лише щодо прийняття рішень, внесення до них змін та їх скасування.
З огляду на викладене, визнаючи нечинним своє рішення, відповідач не дотримався вимог вищезазначених норм Закону № 280/97-ВР та Конституції України.
Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поняття «визнання нечинним рішення», за своїм змістом і правовим навантаженням, є відмінним від понять «прийняття рішення», «внесення змін до рішення» та «скасування рішення», в розумінні Закону № 280/97-ВР.
За таких обставин, відкликання письмового погодження, передбаченого Правилами, не тягне за собою автоматичну втрату чинності раніше прийнятого рішення виконавчого комітету міської ради, крім того, Законом № 280/97-ВР, не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо визнання нечинним рішення.
Натомість, враховуючи повноваження, надані Законом № 280/97-ВР і Конституцією України, відповідач міг прийняти інше рішення, внести зміни до раніше прийнятого рішення або скасувати його повністю або частково.
З огляду на викладене, рішення апеляційного суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційних скарг його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційні скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області та Виконавчого комітету Чернівецької міської ради відхилити, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало