"02" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/47469/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2011 року, -
У березні 2011 року Закрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод» (далі - Товариство) звернулося з позовом до Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), у якому просило скасувати рішення № 3262 від 6 грудня 2010 року про застосування та зарахування до бюджету Фонду відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - спірне рішення).
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що Фонд провівши перевірку дотримання Товариством порядку використання страхових коштів, направлених на виплату допомоги застрахованим особам, за результатами якої складено відповідний акт та прийнято спірне рішення, не рахував положень статті 53 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-ІІІ) і пункту 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2011 року № 1266 (далі - Порядок; Порядок обчислення зарплати). Тому посилаючись на ці обставини позивач просив про задоволення позовних вимог.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить їх рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.
Судами встановлено, що за результатами планової перевірки з питань повноти нарахування, утримання, своєчасності перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та використання коштів Фонду встановлено, що в порушення вимог частини 2 статті 53 Закону № 2240-ІІІ та пункту 20 Порядку, Товариством невірно підраховані години тимчасової непрацездатності, які підлягають оплаті за індивідуальним графіком роботи працівників. В свою чергу це призвело до переплати допомоги по цехах 44, 55, 56, 71, 83, 86, 87, 88, 90 у кількості 218 листків непрацездатності на загальну суму 25043,55грн., у тому числі листки непрацездатності за вересень місяць 2010 року, які сплачені 8 жовтня 2010 року в сумі 1708,55грн., про що Фондом складено відповідний акт від 18 листопада 2010 року.
На підставі вказаного акту Фондом прийнято спірне рішення №3262, яким у відповідності з підпунктом 9 пункту 2 статті 28 та статті 30 Закону № 2240-ІІІ не прийнято до заліку зазначені витрати та застосовано штрафні санкції в розмірі 50 % від суми витрат.
Таке рішення Фондом прийняте з підстав того, що Товариством невірно підраховані години тимчасової непрацездатності, які підлягають оплаті за індивідуальним графіком роботи працівників, що призвело до переплати допомоги по тимчасовій непрацездатності у період з 1 грудня 2009 року по 1 жовтня 2010 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що діючим законодавством не передбачено обов'язок відповідача щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за години, які за індивідуальним графіком роботи переходили з останньої доби непрацездатності в наступну, тобто у добу відновлення працездатності. Суди визнали рішення Фонду таким, що прийняте в межах чинного законодавства і підстав для його скасування не знайшли.
Проте до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, частково в порушення норм матеріального і процесуального права виходячи з наступного.
Законом № 2240 визначені основні правові засади, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Дія цього Закону поширюється на осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, та осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2240, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 19 Закону № 2240, джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законом.
За приписами пункту 1 статті 20 Закону № 2240 кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, на поховання.
Статтею 34 Закону №2240 визначені види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, одним з видів матеріального забезпечення є допомога по тимчасовій непрацездатності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком.
Тобто, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, решта днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів Фонду.
За приписами частини 1 статті 51 Закону № 2240 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
Порядок, умови видачі та продовження листків непрацездатності визначено Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року № 455 (далі - Інструкція).
Згідно пінту 2.1 Інструкції листок непрацездатності у разі захворювання чи травми видається на весь період тимчасової непрацездатності, до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).
Спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 року № 532/274/136-ос/1406, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2004 року № 1454/10053, затверджена Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності (далі - Інструкція № 532).
Пунктом 1 Інструкції №532 визначено, що листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.
Пунктами 3.12. та 3.13 Інструкції №532 визначено порядок заповнення листка непрацездатності.
Якщо листок непрацездатності продовжується в амбулаторних умовах, запис терміну лікування здійснюється відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за № 1005/6196. Продовження листка непрацездатності здійснюється з обов'язковим зазначенням посад та прізвищ лікаря, завідувача відділення або голови лікарсько-консультативної комісії, що засвідчується їх підписами.
У стаціонарному відділенні запис усього терміну лікування може бути вказаний в одному рядку з обов'язковим зазначенням посад та прізвищ лікаря і завідувача відділення, що засвідчується їх підписами та печатками.
В графі «Стати до роботи» вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров'я «Для листків непрацездатності». У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється «Продовжує хворіти» та зазначається номер нового листка непрацездатності.
Відповідно до статті 57 Кодексу законів про працю, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
На підставі статті 58 цього Кодексу при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.
Згідно зі статтею 142 Кодексу трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.
Таким чином, працівник зобов'язаний після відновлення працездатності приступити до роботи у час початку відповідної зміни (у разі якщо на підприємстві існує змінний режим роботи) або у час початку роботи підприємства (установи) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку.
Наказом від 7 листопада 2007року №671 Товариство затвердило Інструкцію про порядок організації обліку використаного робочого часу персоналом у структурних підрозділах, згідно з пунктом 5.2 якого визначення тривалості відсутності в часах для оплати лікарняних здійснюється за графіком роботи працівника за основним місце роботи.
Суди ухвалюючи рішення в даній справі не з'ясували графіків роботи, тривалості зміни кожного працівника, з урахуванням особливостей характеру роботи Товариства, порядку обчислення заробітної плати.
Згідно з частиною 2 статті 53 Закону України № 2240 порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.
На підставі пункту 20 Порядку № 1266 сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми годинної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньогодинної заробітної плати залежно від страхового стажу на кількість годин, які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи).
Тобто наведені положення законодавства слід розуміти як такі, що оплатою робочої зміни, яка за графіком змінності у повному обсязі припадає на добу працездатності застрахованої особи, страхувальник виходить за межі випадку тимчасової непрацездатності та оплачує дні роботи працездатної особи, тобто відшкодовує заробіток, який фактично не було втрачено.
З огляду на зазначене судам слід було з'ясувати години тимчасової непрацездатності застрахованих осіб з врахуванням індивідуального графіку їх роботи на Товаристві, зміни у які ці працівники мали б працювати, а також те, чи співпадав день закінчення строку непрацездатності, зазначений у листку, із днем робочої зміни. Тобто з'ясувати чи має відповідач виплачувати допомогу з тимчасової непрацездатності за години, які за індивідуальним графіком роботи переходили з останньої доби непрацездатності в наступну, тобто у добу відновлення працездатності.
Колегія суддів звертає увагу, що без з'ясування вказаних обставин постає під сумнів сума виплаченої допомоги вказана у спірному рішенні
Фонду і відповідно розмір штрафу, що від такої суми залежить (50%). Тому й висновок судів про законність спірного рішення є передчасним.
Отже неповне з'ясування судами дійсних обставин справи призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості.
Тому рішення судів підлягають скасуванню, а справа згідно правил статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, направленню на новий розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало