Справа № 757/23511/14 Головуючий у 1 - й інстанції: Вовк С.В.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/796/15109/2014
18 грудня 2014 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Гаращенка Д.Р.
при секретарі - Шалапуда Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною представника позивача ОСОБА_3ОСОБА_4 на окрему ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсною довіреності, договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна,-
В січні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна та призначено справу до судового розгляду.
15 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсною довіреності, договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсною довіреності, договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, об'єднано дану цивільну справі в одне провадження з цивільною справою ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна та призначено справу до судового розгляду.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсною довіреності, договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння та позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна залишено без задоволення.
Також, Печерським районним судом міста Києва постановлено окрему ухвалу від 12 листопада 2014 року, якою повідомлено Генеральну прокуратуру про виявлені під час розгляду справи факти порушення закону.
Не погоджуючись з такою окремою ухвалою, представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить окрему ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року скасувати.
В апеляційній скарзі зазначає, що окрема ухвала суду 1-ї інстанції не відповідає вимогам законодавства України і фактичним обставинам справи. Зазначає, що, в силу вимог закону, суд вправі постановити окрему ухвалу, якщо є порушення закону зі сторони певних осіб та встановлені судом причини і умови, що сприяли вчиненню порушення. Однією з підстав постановлення судом 1-ї інстанції оскаржуваної ухвали став той факт, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_6, зареєстровані за однією адресою, а саме: АДРЕСА_3. Проте, реєстрація за однією адресою позивача та відповідача не є порушенням чинного законодавства України. Крім того, під час розгляду справи судом 1-інстанції питання про фактичне місце проживання позивача не з'ясовувалося, поза увагою суду залишився той факт, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_3 фактично проживала за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2. Безпідставним вважає висновок суду про те, що наявність в розпорядженні ОСОБА_3 оригіналів договорів купівлі-продажу та дарування житлового будинку АДРЕСА_1 свідчить про їх викрадення з володіння відповідачів, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження цих висновків суду, викладених в окремій ухвалі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_7 ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив окрему ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року залишити без змін.
ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія судів вважає можливим слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Постановляючи окрему ухвалу, суд 1-ї інстанції виходив із того, що в матеріалах цивільної справи містяться копії паспортів позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_6, з яких вбачається, що на даний час позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_6, разом зі своєю дитиною зареєстровані в АДРЕСА_3, отримують судові повістки за даною адресою, що може свідчити про їх спільне проживання та попередню злочинну змову на незаконне заволодіння нерухомим майном відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, шляхом їх обману. Крім того, у позивача ОСОБА_3 наявні в розпорядженні договори купівлі-продажу та дарування житлового будинку і земельної ділянки, що може свідчити про їх викрадення з володіння відповідачів. Під час розгляду справи були допитані свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які перебувають з ОСОБА_3 у дружніх та трудових відносинах, показаннями яких остання обґрунтовувала свої позовні вимоги, а тому такі показання підлягають перевірці на предмет їх достовірності.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
Отже, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.
Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Окрема ухвала має бути обґрунтованою і вмотивованою. Вона може бути винесена тільки на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли вчиненню злочину або іншого правопорушення. Обставини, які належать до причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, підлягають всебічному, повному та об'єктивному дослідженню в судовому засіданні. В окремій ухвалі суд повинен указати, в чому конкретно полягають встановлені порушення закону, які саме права громадян порушено, або зазначити причини й умови, що сприяли вчиненню порушення.
Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результат оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Однією із підстав постановлення судом 1-ї інстанції окремої ухвали став той факт, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_6, разом зі своєю дитиною зареєстровані в АДРЕСА_3, отримують судові повістки за даною адресою, що може свідчити про їх спільне проживання та попередню злочинну змову на незаконне заволодіння нерухомим майном відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, шляхом їх обману.
При цьому, судом 1-ї інстанції жодним чином не наведено мотивів, на підставі яких він прийшов до даного висновку, не зазначено жодної норми матеріального та процесуального права, яку порушено сторонами у справі, а також в порушення вимог ст.211 ЦПК України не встановлено причини та умов таких дій сторін.
Необґрунтованими є висновки суду 1-ї інстанції про те, що наявність в розпорядженні у позивача ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу та дарування житлового будинку і земельної ділянки свідчить про їх викрадення з володіння відповідачів, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що дані договори були викрадені у відповідачів та останні зверталися до правоохоронних органів та/або до суду з заявою щодо їх викрадення.
Крім того, вказуючи в окремій ухвалі, що показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підлягають перевірці на предмет їх достовірності, суд 1-ї інстанції не навів жодних порушень закону зі сторони даних свідків.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для постановлення окремої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а окрема ухвала Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити.
Окрему ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: