Справа № 753/18628/14 Головуючий у 1 - й інстанції: Кириченко Н.О.
№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22 -ц/796/15396/2014
18 грудня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Гаращенка Р.Д.
при секретарі - Шалапуда Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» про виплату суми страхового відшкодування, стягнення пені за прострочення та моральної шкоди, -
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» про виплату суми страхового відшкодування, стягнення пені за прострочення та моральної шкоди.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції ухвалене з порушенням норм чинного законодавства, без урахування усіх обставин, що мають значення для розгляду справи. Вказує на те, що обов'язок Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» відшкодувати ОСОБА_3 завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитки випливає зі змісту норм ст.ст. 22, 1166, 1187, 1192 ЦК України та положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», однак, погодившись на виплату страхового відшкодування в сумі 2 673,25 грн., відповідач позивачу жодних коштів так і не виплатив. В силу вимог закону в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Проте, ухвалюючи оскаржуване рішення суд 1-ї інстанції на вказані положення закону не звернув уваги та необґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог. Крім того, безпідставними вважає висновки суду 1-ї інстанції про те, що позивачем не доведено суду, що він є власником автомобіля Subaru та має право вимоги страхового відшкодування, оскільки відповідачем даний факт не заперечувався, а тому в силу вимог ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія судів вважає можливим слухати справу в його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2013 року водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем ВАЗ-2109, держаний номер НОМЕР_1, по проспекту Григоренка - проспекту Бажана в місті Києві, при виборі безпечної швидкості руху не враховував дорожню обстановку та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Subaru, держаний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.
Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 08.11.2013 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Судом також встановлено, що ОСОБА_6 було застраховано свою цивільно-правову відповідальність у Відкритому акціонерному товаристві «НАСК «Оранта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС1335733.
ОСОБА_3 звернувся до Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.
Відповідно до акту №ОЦВ-13-13216/1, складеного Товариством з обмеженою відповідальною «Гарант АСІСТАС» на підставі замовлення Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта», вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Subaru, держаний номер НОМЕР_2, складає 2673,25 грн.
09 січня 2014 року ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» було подано заяву про виплату страхового відшкодування.
12 травня 2014 року Відкритим акціонерним товариством «НАСК «Оранта» було направлено листа ОСОБА_3, яким повідомлено, що на підставі поданої позивачем заяви про страхове відшкодування, страховиком найближчим часом буде здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 2 673,25 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок в ПАТ «Укрсоцбанк».
Оскільки страхове відшкодування ОСОБА_3 так і не було виплачено Відкритим акціонерним товариством «НАСК «Оранта», то 15 жовтня 2014 року він звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування в сумі 2 673,25 грн., пені в сумі 242,31 грн., 3% річних в сумі 39,55 грн., інфляційних втрат в сумі 247,53 грн. та моральної шкоди в сумі 500 грн. в судовому порядку.
Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні зазначених позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження його право власності на автомобіль Subaru, держаний номер НОМЕР_2, як наслідок, не доведено суду наявність у нього підстав для звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування, пені та моральної шкоди, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Проте, з такими висновками суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки.
Частиною 2 даної статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до пунктів 1.4, 1.6, 1.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особи, відповідальність яких застрахована, - це визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб. Забезпечений транспортний засіб - це наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування, або будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована на законних підставах.
На час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09 жовтня 2013 року, автомобіль ВАЗ-2109, держаний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_6, був застрахований у Відкритому акціонерному товаристві «НАСК «Оранта».
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому також відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини 2 статті 23 ЦК України.
Відповідно до ст.29 даного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Оскільки вина ОСОБА_6 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09 жовтня 2013 року достовірно встановлена, а його цивільно-правова відповідальність, як власника автомобіля ВАЗ-2109, держаний номер НОМЕР_3, була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «НАСК «Оранта», колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для відшкодування страховиком заподіяної позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля під час ДТП матеріальної шкоди в розмірі 2 673,25 грн.
Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
За правилами п.36.4 ст.36 даного Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Статтею 992 ЦК України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати, страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Положеннями п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Оскільки Відкритим акціонерним товариством «НАСК «Оранта» у встановлені законом строки не виплачено ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 2 673,25 грн., колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за період невиконання зобов'язань за договором страхування з 10.04.2014 року по 06.10.2014 року в розмірі 242,31 грн.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.21 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року роз'яснив, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом достовірно встановлено, що відповідачем не виплачено страхове відшкодування відповідачу, то, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 247,53 грн. та 3% річних в сумі 39,55 грн. за період прострочення з 10.04.2014 року по 06.10.2014 року.
Безпідставним є висновок суду 1-ї інстанції про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що позивач не надав доказів на підтвердження свого права власності на автомобіль Subaru, держаний номер НОМЕР_2, а тому не доведено суду наявність у нього правових підстав для звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування, оскільки з наданих суду та досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_3, як власник автомобіля Subaru, держаний номер НОМЕР_2 звертався з заявою про виплаті страхового відшкодування до відповідача і вказана заява була прийнята, він зазначений як учасник дорожньо-транспортної пригоди в постанові про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, вказана обставина не заперечувалась відповідачем. При виникненні сумнів суд мав можливість з'ясувати вказану обставину, а не відмовляти у вирішенні спору по суті. З наданого до апеляційного суду свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого ВРЕВ-11 УДАІ в м.Києві вбачається, що 31.03.2011 року автомобіль Subaru, держаний номер НОМЕР_2 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд 1-ї інстанції не з'ясував повно та об'єктивно всі обставини справи та прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» про виплату суми страхового відшкодування, стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язань за договором страхування.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» про стягнення моральної шкоди в сумі 500 грн., то вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Статтею 261 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а тому і правових підстав для виплати страховиком позивачу моральної шкоди немає.
Поряд з цим, ст.1167 ЦК України чітко встановлено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За таких обставин колегія суддів вважає, що правових підстав для стягнення з Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 500 грн. моральної шкоди немає.
Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 2 673,25 грн., пені в сумі 242,31 грн., 3% річних в сумі 39,55 грн., інфляційні втрати в сумі 247,53 грн.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.
Керуючись ст..ст. 1187, 992, 625 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» про виплату суми страхового відшкодування, стягнення пені за прострочення та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «НАСК «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_4) страхове відшкодування в сумі 2 673,25 грн., пеню в сумі 242,31 грн., 3% річних в сумі 39,55 грн., інфляційні втрати в сумі 247,53 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: