Справа № 11-cc/796/1081/2014 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
19 червня 2014 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , яке погоджене із прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та накладено арешт на грошові кошти, наявні на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» МФО 380719 (м. Київ, вул. В. Чорновола, 25), що належать підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , шляхом заборони ними розпоряджатися та користуватися.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати цю ухвалу і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на грошові кошти, наявні на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» МФО 380719, що належать підозрюваному ОСОБА_8 . В обґрунтування незаконності та необґрунтованості рішення слідчого судді апелянт вказує, що в оскаржувані й ухвалі не наведено жодної підстави, згідно з якою слідчий суддя встановив відповідність грошових коштів на банківському рахунку ОСОБА_8 вимогам, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. На думку захисника, слідчим суддею не було досліджено походження грошових коштів та хронологію транзакцій на банківському рахунку.
Також автор апеляції зазначає, що в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя не вказав жодних доказів, на підставі яких він перевірив та встановив факт подачі позову в кримінальному провадженні, факт завдання шкоди Державному бюджету України діями ОСОБА_8 у розмірі більше 126000000 гривень. Разом з тим, як наголошує апелянт, арешт було накладено на всі грошові кошти, наявні на банківському рахунку ОСОБА_8 , не обмежуючись розміром завданої шкоди, яка зазначена у клопотанні слідчого.
Далі захисник звертає увагу, що ОСОБА_8 не отримав жодного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та останньому на даний час не відомий зміст повідомлення. При цьому захисник стверджує, що про факт складання вищевказаного повідомлення про підозру ОСОБА_8 дізнався з повідомлення Прес-служби Генеральної прокуратури України, яке оприлюднене на офіційному веб-сайті 30 квітня 2014 року в розділі «Новини».
Заслухавши доповідь судді, поясненнязахисника ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового та кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000283, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2014 року за фактом зловживання владою та службовим становищем колишнім Міністром доходів і зборів України ОСОБА_8 та іншими службовими особами Міністерства доходів і зборів України, а також за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
29 квітня 2014 року ОСОБА_8 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, було направлено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, як то визначено ч. 1 ст. 278 КПК України.
Відповідно до листа Державної служби фінансового моніторингу України від 19 березня 2014 року підозрюваному ОСОБА_8 належить банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» МФО 380719, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Чорновола, 25.
30 квітня 2014 року слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, наявні на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» МФО 380719 (м. Київ, вул. В. Чорновола, 25), що належать підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Це клопотання того ж числа ухвалою слідчого судді було задоволено.
Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 42014000000000283, про накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» МФО 380719, слідчий суддя врахував достатність доказів на обґрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, наявність даних про належність рахунку саме підозрюваному ОСОБА_8 , розумність та співмірність обмеження права власності останнього з метою попередження їх зникнення, а також і те, що особою, яка подала клопотання, доведено необхідність такого арешту.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» МФО 380719 (м. Київ, вул. В. Чорновола, 25), що належать підозрюваному ОСОБА_8 , шляхом заборони ними розпоряджатися та користуватися.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника рахунку з метою попередження зникнення грошових коштів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, з метою забезпечення можливого цивільного позову. Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на кошти, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» МФО 380719 (м. Київ, вул. В. Чорновола, 25), що належать підозрюваному ОСОБА_8 , шляхом заборони ними розпоряджатися та користуватися.
Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
При цьому слід зазначити, що підставою для арешту майна з цієї метою є сукупність фактичних даних кримінального провадження, що вказують на спричинення кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, внаслідок чого заявлено цивільний позов про її відшкодування або існують обставини вважати, що може бути заявлено такий позов.
Необхідність арешту майна з метою забезпечення цивільного позову зумовлюється обґрунтованою підозрою, що незастосування цього заходу забезпечення кримінального провадження зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині цивільного позову.
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт коштів, що знаходяться на вищезгаданому рахунку, слідчий суддя послався на положення ч. 3 ст. 170 КПК України та вказав, що розмір нанесеної діями ОСОБА_8 шкоди свідчить про те, що у даному кримінальному провадженні є достатньо ймовірною можливість заявлення цивільного позову і незастосування арешту грошових коштів може призвести до їх зникнення.
Зважаючи на вищезазначені положення КПК України в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказані грошові кошти, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства і доводи апеляційної з цього приводу не заслуговують на увагу.
Так, є такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження доводи захисту про те, що ОСОБА_8 не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Згідно матеріалів провадження, 29 квітня 2014 року ОСОБА_8 як особі, яка відсутня за місцем проживання, у відповідності до ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України, за адресами реєстрації та проживання направлено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Вручити особисто повідомлення виявилося неможливим у зв'язку з ухиленням ОСОБА_8 від слідства. Відповідно до даних МВС України «Розшук», ОСОБА_8 переховується від органів прокуратури, починаючи з 21 лютого 2014 року.
Таким чином, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 має статус підозрюваного, а посилання захисника на те, що ОСОБА_8 не є підозрюваним у кримінальному провадженні, оскільки йому не вручалося повідомлення про підозру особисто, суперечать вимогам ч. 1 ст. 278, ч. 2 ст. 135 КПК України. ОСОБА_8 не позбавлений можливості особисто отримати повідомлення про підозру, однак умисно ухиляється від цього, що не позбавляє його статусу підозрюваного, як про це помилково вважає захисник. Більше того, сам адвокат ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі зазначає, що він є «захисником підозрюваного ОСОБА_8 ».
Помилковими слід визнати і висновки захисника, що арешт може бути накладено лише на майно, яке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України.
Згідно змісту ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України. Зазначена правова підстава для арешту майна, що по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна, а тому у разі прийняття рішення про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову, то це майно не повинно відповідати критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України. Більше того, само собою розуміється, що у випадку, коли майно відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, наприклад, є знаряддям вчинення злочину, то на таке майно, як на речовий доказ, не може бути звернуто стягнення за цивільним позовом для відшкодування збитків.
Що стосується доводів апелянта, що слідчий суддя не послався на докази, які підтверджують факт заявлення позову, факт спричинення шкоди Державному бюджету України та розмір цієї шкоди, а також не співставив розмір шкоди з сумою коштів, які знаходяться на рахунку підозрюваного, то необхідно вказати наступне.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та досліджених суддею матеріалів, на даному етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні наявні достатні дані, які в своїй сукупності свідчать про те, що діями підозрюваного ОСОБА_8 завдано матеріальної шкоди на суму більше 126000000 гривень і сумнівів у тому, що у кримінальному провадженні буде заявлено цивільний позов, обставини кримінального провадження не викликають. При цьому, як видно з матеріалів клопотання, розмір коштів, які знаходяться на рахунку підозрюваного ОСОБА_8 , не перевищує розміру завданої шкоди. Таким чином, арешт майна підозрюваного ОСОБА_8 слідчим суддею застосований на засадах розумності та співмірності і доводи апелянта з цього приводу є безпідставними.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність вжити заходів забезпечення можливого цивільного позову шляхом накладення арешту на майно підозрюваного.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року, якою задоволено клопотання слідчогов ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , погоджене із прокурором першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та накладено арешт на грошові кошти, наявні на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» МФО 380719 (м. Київ, вул. В. Чорновола, 25), що належать підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , шляхом заборони ними розпоряджатися та користуватися, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4