Справа № 11-cc/796/908/2014 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
26 травня 2014 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2014 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_9 , яке погоджене із старшим прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинних угрупувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 липня 2014 року, з визначенням застави в розмірі 200 мінімальних заробітних плат, що становить 243600 гривень, щодо
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Торез Донецької області, громадянина України, одруженого, з неповною середньою освітою, який не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 30 червня 2006 року Маліновським районним судом міста Одеси за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі;
- 25 квітня 2008 року Червоногвардійським районним судом міста Макеєвки Донецької області за ст. 391 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до двох років позбавлення волі,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Згідно з ухвалою слідчого судді, застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою обґрунтовується тим, що останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, спілкуватися з іншими співучасниками вчиненого кримінального правопорушення, які на даний час органами досудового розслідування встановлюються, а також може знищити та приховати майно, здобуте злочинним шляхом, чинити тиск на свідків чи потерпілих, незаконно впливати на них та іншими способами перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя врахував тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, і те, що підозрюваний раніше неодноразово судимий, офіційно не працює, суспільно-корисною працею не займається, а також не має постійного місця проживання в місті Києва. У зв'язку з цим слідчий суддя дійшов висновку про недостатність підстав для застосування щодо ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого відмовити та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Зокрема, апелянт вважає, що ухвала слідчого судді постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, Конституції України та ст. 5 Конвенції «Про захист права людини». При цьому він скаржиться, що слідчим суддею було проголошено лише резолютивну частину ухвали та було визначено оголосити повний текст ухвали 19 травня 2014 року, що, на думку захисника, призвело не тільки до незаконного тримання ОСОБА_8 під вартою, а й до фактичного зменшення строків на апеляційне оскарження даної ухвали через відсутність мотивувальної частини рішення.
В засіданні суду апеляційної інстанції захисник подав доповнення до апеляційної скарги, в яких, крім вищенаведеного, вказує, що слідчий суддя усунувся від кваліфікації злочину, хоча, як він наполягає, це повинно враховуватися при застосуванні запобіжного заходу (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України) і при визначенні розміру застави (ч. 5 ст. 182 КПК України). Також автор апеляції запевняє, що слідчим не було надано будь-яких доказів на підтвердження вчинення злочинів організованою групою, а такі докази, як протокол візуального відеоспостереження від 01 січня 2014 року, протокол пред'явлення особи по фотознімкам від 30 квітня 2014 року і протокол пред'явлення речей для впізнання від 15 травня 2014 року, не відповідають, на думку сторони захисту, вимогам КПК України. Крім того, апелянт вважає, що слідчим та прокурором не надано доказів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам, а слідчим суддею наявність таких ризиків невмотивована, як не вмотивовано і те, чому саме більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані до підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління МВС України перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201311009012592 від 31 жовтня 2013 року за фактами таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло громадян, вчинених організованою групою, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
16 травня 2014 року ОСОБА_8 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Того ж числа старший слідчий в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_9 , за погодженням із старшим прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинних угрупувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодоОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання мотивоване тим, щоОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, може переховуватися від слідства та суду, являється організатором та керівником організованої групи, члени якої вчиняють тяжкі злочини, може спілкуватися з іншими співучасниками вчиненого кримінального правопорушення, які на даний час органами досудового розслідування встановлюються, чинити на них тиск, незаконно впливати на свідків чи потерпілих, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ухвалою слідчого судді Печерськогорайонного суду міста Києва від 16 травня 2014 року дане клопотання старшого слідчого задоволено та щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 200 мінімальних заробітних плат.
Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддяз'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявністьобґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання та технічного запису, на основі наданих старшим слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_8 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на тяжкість злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_8 , та конкретні обставини кримінального провадження. Тому слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам.
В сукупності із вищевикладеним для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного, а також дані про його вік, соціальні зв'язки та спосіб життя, а саме, що він з двадцятирічного віку, тобто з 1990 року, став на шлях вчинення корисливих злочинів і належних висновків для себе не зробив, так як знову підозрюється у вчиненні ряду корисливих особливо тяжких злочинів.
Таким чином, доводи захисника щодо незаконності оскаржуваної ухвали є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду.
Не суперечить вимогам ст. 376 КПК України і той факт, що слідчим суддею була оголошена лише резолютивна частина оскаржуваної ухвали, оскільки її повний текст був виготовлений та проголошений у встановлений зазначеною статтею КПК України строк.
З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також, у відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначив підозрюваному заставу, як альтернативний запобіжний захід, в розмірі 200 мінімальних заробітних плат, тобто 243600 гривень, що не є завідомо непомірним розміром для підозрюваного з урахуванням його майнового стану.
При цьому слідчий суддя прийняв правильне рішення про необхідність задовольнити клопотання старшого слідчого, врахувавши, що строк дії ухвали слідчого судді не може перевищувати 60 днів.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 травня 2014 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_9 , погоджене із старшим прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинних угрупувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 200 мінімальних заробітних плат, що становить 243600 гривень, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4