16 грудня 2014 року Справа № 902/327/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О., Рогач Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПриватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2014
у справі№ 902/327/14
Господарського судуВінницької області
за позовомПриватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро"
простягнення 1 960 759,52 грн.
за участю представників:
позивачаСеменяка В.В., дов. від 08.01.2013 Мітченко Т.В., дов. від 29.08.2012
відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" 1960759,52 грн., в тому числі 1874482 грн. основного боргу, 70100,49 грн. пені, 16177,03 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару за договором поставки від 10.05.2013 №СЗР-052000005, відповідно до положень статей 526, 610, 611 Цивільного кодексу України та 193, 230, 232 Господарського кодексу України.
22.05.2014 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 1874482 грн. основного боргу, 70100,49 грн. пені, 16177,03 грн. 3% річних, 395027,34 грн. курсової різниці.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.06.2014 заява про збільшення позовних вимог повернута Приватному акціонерному товариству "Агріматко-Україна" без розгляду.
Відповідач у відзиві на позов вказав, що позивачем не доведено належним чином отримання відповідачем, вказаного в специфікаціях товару, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні на поставку товару, також не дотримано пункт 2.3 договору, не надано сертифікату якості продукції, яка є предметом даного договору.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.06.2014 (суддя Говор Н.Д.) позов задоволено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 (судді: Сініцина Л.М., Гулова А.Г., Олексюк Г.Є.) рішення Господарського суду Вінницької області від 12.06.2014 змінено; позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 155 602 грн. основного боргу, 43 216,35 грн. пені, 9 973 грн. 3 % річних, 24 175,83 грн. судового збору; в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 718 880 грн. основного боргу, 26 884,14 грн. пені та 6 204,03 грн. 3 % річних відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 7519,67 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги.
Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" в касаційній скарзі просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 в частині відмови про стягнення 718 880 грн. основного боргу, 26884,14грн. пені, 6 204,03 грн. 3 % річних , 7519,67 грн. судового збору та залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 12.06.2014 без змін.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначив, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: статті 4, 42, 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, справа розглядалась у суді апеляційної інстанції більше двох місяців, в порушення статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , статті 138 Податкового кодексу України, суд не надав оцінку доказам позивача щодо отримання відповідачем товару, а саме, специфікації, акту звірки взаєморозрахунків, видатковій накладній, яка містить передбачені законодавством реквізити, довіреності на право отримання товару. Окрім цього позивач вказує, що незважаючи на відсутність товаротранспортних накладних в матеріалах справи є всі докази того, що відповідач отримав товар в повному обсязі і не розрахувався за нього, разом з цим судом не враховано, що відповідач у судах попередніх інстанцій не заперечував щодо повноважень його представника на отримання матеріальних цінностей, яким підписано та поставлено печатку підприємства на видатковій накладній №518033 від 18.05.2013.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" в касаційній скарзі просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 в частині задоволених позовних вимог скасувати, в іншій частині залишити без змін, мотивуючи доводами про порушення норм матеріального та процесуального права, а саме статей 4-2, 22, 65 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди, приймаючи рішення та постанову, вирішили питання про права та інтереси відповідача без участі останнього, в порушення вимог статей 204, 712 Цивільного кодексу України та статей 264- 271 Господарського кодексу України, суди не взяли до уваги відсутність доказів передачі позивачем відповідачу документів, що посвідчують якість товару.
Сторони відзиви на касаційні скарги не надали; усно в судовому засіданні представники позивача відхилили доводи касаційної скарги відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
До Вищого господарського суду надійшло електронне повідомлення за адресою відправника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" про неможливість взяти участь у судовому засіданні та перенесення розгляду справи, судова колегія відхиляє вказане клопотання, оскільки у вказаному повідомленні відсутні дані про особу, яка надіслала його та межі її процесуальних повноважень.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.05.2013 Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" (Покупець) уклали договір поставки № СЗР-052000005 .
Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві на умовах DDP смт. Вендичани Могилів-Подільський р-н Вінницька обл. (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010р.) товари (надалі іменуються "товари") за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій (надалі іменуються "специфікації"), які є додатками до цього Договору та його невід'ємними частинами, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до Договору вартість в строки та в порядку, передбаченому Договором та специфікаціями до нього.
Згідно з пунктом 2.1 Договору ціни товарів визначаються Сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до Договору, які є його невід'ємними частинами. Загальна сума Договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціям до цього Договору.
Пунктами 4.1, 4.2 Договору визначено, що Покупець здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі 20% від суми договору, яка розраховується згідно п. 2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації; на решту суми Постачальник надає Покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує заборгованість згідно строків, які відображено в специфікації.
Пунктом 5.2 договору сторони домовилися, що передача товару постачальником представнику покупця здійснюється виключно за умови надання представником покупця документу, що підтверджує його повноваження на отримання товару (довіреності).
Згідно з пунктом 6.2 Договору у випадку затримки оплати з вини Покупця, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Договір підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками.
Специфікацією № 00001 від 10.05.2013 визначено товар - Евро-Лайтнинг 10 л. в кількості 1 000 л. на суму 459020 грн. з ПДВ, Стеллар 5 л. в кількості 4 000 л. на суму 1 635 040 грн. з ПДВ, Метолат ПАР 5 л. в кількості 4 000 л. на суму 162160 грн. з ПДВ, всього на суму 2 256 220 грн., в тому числі ПДВ в сумі 376 036,67 грн.
Відповідно до умов пункту 4.1 договору та специфікації відповідач 16.05.2013 оплатив товар двома частинами в сумі 182738 грн. та 199000 грн., всього на суму 381 738 грн., що вбачається з виписки АТ ОТП Банку від 17.05.2013
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повної оплати товару за договором поставки від 10.05.2013 №СЗР-052000005 Приватне акціонерне товариство "Агріматко-Україна" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" 1960759,52 грн., в тому числі 1874482 грн. основного боргу, 70100,49 грн. пені, 16177,03 грн. 3%річних.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції відповідно до статей 525, 526, 527, 712 Цивільного кодексу України виходив з доведеності позовних вимог факту поставки товару відповідачеві на підставі видаткових накладних № 517054 від 17.05.2013, № 518033 від 18.05.2013, довіреності на отримання матеріальних цінностей №5 від 17.05.2013, специфікації № 00001 від 29.03.2013, банківської виписки від 17.05.2013, розрахунку, інших матеріалів справи.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 718880 грн. основного боргу, 26884,14 грн. пені та 6204,03 грн. 3 % річних, суд апеляційної інстанції послався на відсутність довіреності відповідача на отримання товару згідно з видатковою накладною № 518033 від 18.05.2013 на суму 718880 грн., а відтак недоведеності належними доказами отримання товару відповідачем в особі уповноваженого представника..
Судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, тобто, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 175, статті 193 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами попередніх інстанцій визначено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір відповідає договору поставки згідно з визначенням, що міститься у статті 265 Господарського кодексу України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускаються, крім випадків, передбачених договором чи законом, зокрема, у випадках порушення зобов'язання; такі випадки повинні підтверджуватися належними доказами, складеними та оформленими відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Також згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів (пункти 2.4 та 2.15 вказаного Положення).
Згідно зі статтею 662 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Також статтею 666 цього Кодексу передбачено, що у разі, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Згідно з пунктом 1 „Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № 7 (далі за текстом -Інструкція П-7), ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.
За приписами абзацу г) пункту 2 Інструкції П-7, підприємство-постачальник повинно забезпечити своєчасне відправлення одержувачу документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, що, за загальним правилом, відсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими для сторін правилами чи умовами договору. Разом з тим пунктом 14 Інструкції П-7 встановлено, що у разі відсутності супровідних документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, чи деяких з них приймання продукції не зупиняється, натомість, у такому випадку складається акт із зазначенням відсутніх документів.
Посилаючись на ненадання позивачем сертифікатів якості, відповідач залишив поза увагою, що загальний порядок виконання постачальником зобов'язань за договором поставки передбачає надання продавцем документів, що стосуються товару, разом з товаром; при цьому відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару шляхом складання відповідного засвідчувального документа (акта).
В матеріалах справи відсутні докази, що покупець (відповідач) вимагав від продавця (позивача) передачі разом із товаром сертифікату якості, відсутні будь-які претензії щодо якості, кількості та асортименту поставленого товару.
Суди попередніх інстанцій також дослідили, що умови укладеного сторонами договору не суперечать умовам ДДР Інкотермс-2000. Договором передбачена передача товару від продавця покупцю в межах України без виставлення плати за митне оформлення, завезення товару постачальником кільцевими маршрутами за власний рахунок без виставлення покупцю вимоги оплати послуг транспортування.
Таким чином, господарські суди дійшли вірного висновку, що відсутність товарно-транспортної накладної не спростовує отримання відповідачем товару від позивача за умовами договору на підставі наявності належних документів первинного бухгалтерського обліку.
Судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій щодо доведеності позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 155 602 грн. основного боргу, 43 216,35 грн. пені, 9 973 грн. 3 % річних.
Разом з тим, переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції з'ясував, що довіреністю № 5 представник відповідача уповноважений отримати товар по видатковій накладній № 517054 від 17.05.2013 на суму 1537340 грн., що відповідає умовам пункту 5.2 договору, однак, не уповноважений отримувати товар, зазначений у видатковій накладній № 518033 від 18.05.2013 на суму 718880 грн., та дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні належні докази отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 518033 від 18.05.2013, відтак, видаткова накладна № 518033 від 18.05.2013. на суму 718880 грн. не може підтверджувати факт отримання відповідачем товару по договору поставки № СЗР-052000005 від 10.05.2013, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 718 880 грн. відсутні.
Відповідно до частини 2 статті 527 Цивільного кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до пункту 2 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Водночас, відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Згідно зі статтею 43 цього Кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Розглядаючи позовні вимоги у зазначеній частині, та, з'ясовуючи обставини одержання товару за спірною накладною, суд апеляційної інстанції не врахував наведені приписи законодавства, розглянувши доводи позивача на підставі наданих доказів, не надав оцінку змісту наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків від 08.07.2014 за період з 01.01.2013 по 30.06.2013, в якому зазначено дату отримання товару, на підставі якого документу, платіжного доручення, в тому числі за видатковою накладною № 518033 від 18.05.2013.
Відтак, дослідивши матеріали справи, суди не розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності (з урахуванням аналізу фактичних даних та змісту наданих видаткових накладних, здійсненої часткової оплати за договором та складеного акта звірки взаємних розрахунків, специфікації), та не дослідили наявність належних та допустимих доказів, що підтверджують одержання та підстави для оплати відповідачем товару, ідентифікованого за кількісними та вартісними показниками.
Посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції вимог частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України безпідставне, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 на підставі розпорядження виконуючого обов'язки голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.08.2014, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Маціщук А.В. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, прийнято апеляційну скаргу до апеляційного провадження справу № 902/327/14 та призначено до розгляду колегію суддів у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Гудак А.В., Гулова А.Г., разом з цим ухвалою цього суду від 09.10.2014 розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2014, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Сініциної Л.М. у відрядженні з 27.10.2014 по 31.10.2014.
Доводи відповідача щодо допущених апеляційним господарським судом процесуальних порушень спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідачу було належним чином та своєчасно направлено ухвалу від 09.10.2014 (а.с.173).
Інші доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність в частині прийнятих господарськими судами рішення та постанови та не можуть бути підставою для скасування їх в цій частині.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу в частині позовних вимог на суму 718 880 грн. основного боргу, 26884,14 грн. пені та 6204,03 грн. 3% річних, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, у зв'язку з чим їх висновки у даній частині не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі та нез'ясування обставин, від яких залежить законність рішення є підставою для скасування рішення в частині позовних вимог на суму 718 880 грн. основного боргу, 26884,14 пені, 6204,03 грн. 3 % річних та постанови в частині позовних вимог на суму 718 880 грн. основного боргу, 26884,14 грн. пені, 6204,03 грн. 3 % річних, стягненні з позивача 7519,67 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та скерування справи до суду першої інстанції для нового розгляду.
При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. В решті рішення та постанову слід залишити без змін.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктами 1 та 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" задовольнити частково.
Скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2014 у справі № 902/327/14 Господарського суду Вінницької області в частині позовних вимог на суму 718 880 грн. основного боргу, 26884,14 грн. пені, 6204,03грн. 3% річних, стягненні з Приватного акціонерного товариства "Агріматко-Україна" 7519,67 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги та рішення в частині позовних вимог на суму 718 880 грн. основного боргу, 26884,14 грн. пені, 6204,03 грн. 3% річних.
Справу в частині позовних вимог на суму 718 880 грн. основного боргу, 26884,14 грн. пені, 6204,03 грн. 3 % річних направити на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" залишити без задоволення.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач