ун. № 759/11007/14-ö
пр. № 2/759/4207/14
18 ãðóäíÿ 2014 ðîêó
Святошинський районний суд міста Києва в складі
головуючого-судді Мазур І.В.
при секретарі Сіряченко Я.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Онищенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» про стягнення компенсації та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про визнання недійсним частини договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій , -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» про стягнення компенсації. Просив стягнути з відповідача на його користь 49504грн.16коп. (сорок дев'ять тисяч п'ятсот чотири грн.16коп.). В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на вимогу ТОВ «Новобудова» між ним та ТОВ був підписаний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території від 31 липня 2012року. ТОВ «Новобудова» направило йому по пошті 2 екземпляра договору №125/21 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території від 31 липня 2012року. В договорі вказаний весь будинок, а не квартира, та не було вказано прізвище споживача. Також надано договір №125/21к про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення від 31 липня 2012року, відповідач ТОВ «Новобудова» не вказав номер будинку та квартири. У договорі також не вказана опалювальна площа квартири, а вказано об'єм 63,3куб.м., що також суперечить фактичним розмірам. Не вказано номер лічильника на холодне та гаряче водопостачання, а у договорі з централізованого опалення вказано Гк, але не вказано номер теплолічильника і не вказано реквізити споживача. На його зауваження генеральному директору ТОВ «Новобудова» Соколову М.М. по даним невідповідностям у договорах, останній дав доручення начальнику дільниці Острик Н.Я. внести доповнення у договора згідно його зауважень як споживача. У договорі №125/21 внесено номер квартири 21, у договорі №125/21к внесено номер будинку НОМЕР_2 та номер квартири НОМЕР_3. У розділі відповідальності сторін п.15.3 договору №125/21 та п.20.3 договору №125/21к уточнено, що: «перевищення встановлення строків проведення аварійно-відбудованих робіт шляхом виплати споживачеві компенсації в установленому розмірі, а саме: за кожний день ТОВ «Новобудова» сплачує Споживачу штраф 213,38грн., що дорівнює місячній оплаті згідно дод.1 цього Договору». Дане доповнення відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Після внесення у договори уточнень, вказані договори були підписані надавачем послуг генеральним директором ТОВ «Новобудова» Соколовим М.М. та користувачем послуг, т.б. ним ОСОБА_1 та завірені мокрою печаткою ТОВ «Новобудова». 9.07.2012року сталося підтоплення квартир з 7 поверху до підвалу у першому під'їзді по АДРЕСА_1. 18.03.2013р. після його офіційного звернення на особистому прийомі 13.03.2013р., на якій підставі квартира №21, в якій він проживає, відключена від гарячої води та перекрита циркуляція гарячої води по стояку у вказаній квартирі, адже боргу по сплаті за гарчу воду немає, 19.03.2013р. було відновлено циркуляцію гарячої води. З 31.07.2012року по 19.03.2013року пройшло 232 дня у які не було гарячої води у квартирі №21 та відсутня циркуляція гарячої води у першому під'їзді. Згідно договору №125/21 від 31.07.2012р. п.14.3 ТОВ «Новобудова» повинно сплатити йому компенсацію штраф, що дорівнює 232 дня помножити на 213,38грн.=49504грн.16коп.
Представник відповідача ТОВ «Новобудова» проти позову заперечував, подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, просив суд визнати недійсним частину пп. 3 п. 15 Договору №125/21 визнати недійсним частину пп. 2 п. 21 Договору №125/21К про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 31.07.2012 року, який укладений між Товариством обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1, а саме: «в установленому розмірі, а саме за кожний день ТОВ «НОВОБУДОВА» сплачує споживачу штраф 213 грн. 38 коп., що дорівнює місячній оплаті згідно Додатку 1».
Визнати недійсним частину пп. 2 п. 21 Договору №125/21К про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення від 31.07.2012 року, який укладений між Товариством обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1, а саме: «у розмірі, місячної оплати згідно Додатка 1, а саме 213,38 коп. за кожний день не надання послуг».
В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилався на те, що відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Таким чином, обов'язку Споживача, щодо укладення договору передує обов'язок Виконавця розробити та надати для підписання договір на надання житлово-комунальних послуг, на основі типового договору. Типова форма договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009 року (далі - Постанова 529), а типова форма договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджена постановою Кабінету Міністрів України №630 від 27.07.2005 року (далі - Постанова 630). На виконання приписів Закону ТОВ «Новобудова» підготував договори, на основі типових та підписавши їх зі своєї сторони (з відтиском печатки) 01.08.2012р. направив екземпляри для підписання Відповідачу засобами поштового зв'язку. Згідно ч. 5 ст. 26 Закону процедура погодження договору споживачем відбувається протягом одного місяця з дня одержання проекту договору. Всупереч вимогам Закону Відповідач підписані екземпляри Договорів Позивачу у встановлений Законом строк не повернув. 26.03.2013р. Позивач звернувся з листом за вих.№289/8 до Відповідача з проханням повернути підписані екземпляри Договорів, які направлялися йому листом 01.08.2012 р. Проте, відповідач проігнорував прохання позивача. Натомість самостійно, без погодження з позивачем вніс зміни до Договору та Договору 2, які не відповідають змісту типових договорів, затверджених Постановою 529 та Постановою 630, а саме вказав: у пп. 3 п. 15 Договору №125/21 «в установленому розмірі, а саме за кожний день ТОВ «НОВОБУДОВА» сплачує споживачу штраф 213 грн. 38 коп., що дорівнює місячній оплаті згідно Додатку 1». У пп. 2 п. 21 Договору №125/21К про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення від 31.07.2012 року, який укладений між Товариством обмеженою відповідальністю «Новобудова» та ОСОБА_1, вказав: «у розмірі, місячної оплати згідно Додатка 1, а саме 213,38 коп. за кожний день не надання послуг». Розмір компенсації встановлюється виключно законом. Встановлення ж її розміру за домовленістю сторін не передбачено. Крім того, станом на сьогоднішній день в чинному законодавстві України не існує нормативно-правового акту, яким встановлено розмір компенсації у такому випадку. Це є "мертва" норма, яка не реалізується, через відсутність нормативної бази. Так само, як норма про стягнення пені зі Споживача (пп.5 п.11 Договору 1). Закон дозволяє стягувати пеню зі Споживача у разі несвоєчасного внесення ним платежів, проте, Законом не встановлено розмір пені, яку має право стягувати Виконавець. Позивач згоди на внесення змін до Договорів 1, 2 не надавав. Твердження відповідача про одержання такої згоди є необґрунтованими та не підтверджуються жодним доказом. Позивач покладаючись на порядність відповідача направив йому договори вже з підписом та печаткою для економії часу та коштів, а відповідач порушуючи принцип справедливості, добросовісності та розумності самостійно, на власний розсуд вніс зміни до договорів та безпідставно намагається стягнути з відповідача суму компенсації.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно частини 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно складеного акту представниками аварійної служби ТОВ «Новобудова» від 9 липня 2012року встановлено, що о 6год.40хв. було отримано виклик за адресою АДРЕСА_1. Причина виклику: «тече вода по стояку». Було перекрито гаряче водопостачання по стояку./а.с.14/
Позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ТОВ «Новобудова» компенсацію в розмірі 49504грн.16коп., посилаючись на те, що лише 19.03.2013р. було відновлено циркуляцію гарячої води і що обумовлений штраф в розмірі 213грн.38коп. зазначений в укладених з ТОВ «Новобудова» Договорах за №125/21 від 31.07.2012р. та за №125/21к від 31.07.2012р.
При цьому позивач надав до суду копію Договору №125/21 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території від 31 липня 2012року. (а.с. 6-7 - копія договору). Також надав до суду копію Договору №125/21к від 31 липня 2012року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення. /а.с.10-13/
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не заперечував того факту, що копії зазначених Договорів він отримав від відповідача ТОВ «Новобудова» по пошті.
Даний факт підтверджується копією опису цінного листа від 1.08.2013року та листом за вих..№940/9 від 1 серпня 2012року, яким відповідач ТОВ «Новобудова» направив відповідачу для підписання Договір за №125/21 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Договір №125/21к від 31 липня 2012року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення./а.с.83-84/
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтями 20 та 21 вказаного вище Закону, визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.
Крім цього, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з частиною 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини 1 ст.901, частини 1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Крім зазначеного вище, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №1875-IV від 24.06.2004р.) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Разом з тим ст.4 Закону № 1875-ІV від 24.06.2004р. передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
ЦК України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.208 ЦК України, правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частині 1 ст.206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 та ст.627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Зазначені положення узгоджуються з нормами частини 1 ст.203, частини 1 ст.215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.
Водночас частиною 1 ст.19 Закону №1875- IV від 24.06.2004р. передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини 3 ст.20 Закону №1875-IV від 24.06.2004р. передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному пункті 3 частини 2 ст.21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. №529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - постанова № 529).
З аналізу змісту ч.3 ст.6, ч.1 ст.630 ЦК України, ст.ст. 19- 21 Закону №1875-IV від 24.06.2004р., постанови №529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч.3 ст.6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19, 20 Закону №1875-IV від 24.06.2004р.
Вказаний правовий висновок зроблений Верховним судом України в поставної №6-110 від 10.10.2012р., що, також, є джерелом права.
Як встановлено в даному спорі, договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення що був запропонований до підписання відповідачу, підготовлений позивачем на підставі Типового договору згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. №529, а тому позивач ОСОБА_1 не мав права не підписувати вказаний договір , у разі його відмови як споживача послуг від укладення вказаних вище договорам суперечило б вимогам ч.3 ст.6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19, 20 Закону №1875-IV від 24.06.2004р.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 підписав дані договорі від 31 липня 2012року, але при цьому вніс додаткові зміни до даних Договорів. Зокрема, у пп. 3 п. 15 Договору №125/21 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 31.07.2012 року, який укладений між Товариством обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1, обумовлено між сторонами відповідальність виконавця (ТОВ «Новобудова» згідно із законом за: перевищення строків проведення аварійно-відбудованих робіт шляхом виплати споживачеві компенсації в установленому законодавством розмірі. Позивач ОСОБА_1 не заперечував, що його донька своєю рукою дописала в договорі наступне: «а саме за кожний день ТОВ «НОВОБУДОВА» сплачує споживачу штраф 213 грн. 38 коп., що дорівнює місячній оплаті згідно Додатку 1». /а.с.7/
У пп. 2 п. 21 Договору №125/21К про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення від 31.07.2012 року, який укладений між Товариством обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1, як пояснив позивач ОСОБА_1 його донька дописала власноручно наступне « згідно Додатка 1, а саме 213,38 коп. за кожний день не надання послуг»./а.с.12/
Суд не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_1, що дані зміни були внесені з відома представника ТОВ «Новобудова» начальника дільниці №5 Острик Н.Я., оскільки будь-яких доказів на підтвердження даного факту позивач суду не надав. Дані зміни у Договорах належним чином не завірені, відсутній підпис генерального директора ТОВ «Новобудова» саме на цих змінах, відповідно зміни не завірені печаткою ТОВ «Новобудова». Тобто в судовому засіданні знайшли підтвердження посилання представника відповідача ТОВ «Новобудова» на те, що позивач за власною ініціативою вніс без згоди на то представника ТОВ «Новобудова» власні зміни до Типових договорів.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009р. «Про судову практику розглядлу цивільних справ про визнання право чинів недійсними» згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги ТОВ «Новобудова» знайшли своє підтвердження в судовому засіданні належними і допустимими доказами, в той час як позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Новобудова» про стягнення грошової компенсації є необґрунтованими та недоведеними в судовому засіданні. У зв'язку із чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняє зустрічні позовні вимоги ТОВ «Новобудова».
На підставі ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новобудова» підлягає стягненню 243 грн. 60 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009року та від 21.07.2005р. № 630., ч.1 ст.3, ст.ст.6, 203, ч.1ст.206, п.2 ч.1 ст.208, ч.1 ст.215, ст.ст.217, 525 , 626, 627, 630, 638, 642-643, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» про стягнення компенсації відмовити.
Задовольнити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про визнання недійсним частини договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.
Визнати недійсним частину пп. 3 п. 15 Договору №125/21 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 31.07.2012 року, який укладений між Товариством обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1, а саме: «в установленому розмірі, а саме за кожний день ТОВ «НОВОБУДОВА» сплачує споживачу штраф 213 грн. 38 коп., що дорівнює місячній оплаті згідно Додатку 1».
Визнати недійсним частину пп. 2 п. 21 Договору №125/21К про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення від 31.07.2012 року, який укладений між Товариством обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1, а саме: «у розмірі, місячної оплати згідно Додатка 1, а саме 213,38 коп. за кожний день не надання послуг».
Стягнути з ОСОБА_1, ід.н. НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (р/р 26007000029876 в ПАТ Укрсоцбанку МФО 300023 код 32917247) судові витрати по справі сплачений судовий збір в розмірі 243грн.60коп.(двісті сорок три грн.60коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя