Справа: № 826/9811/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
16 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
при секретарі Строяновській О.В.,
за участю:
представника позивача - Громніцького Ю.П.,
представника відповідача - Варченко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року,
ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося у суд із позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2014 року №0000544102 та №0000554102.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на документальне спростовування позивачем висновків податкового органу про порушення податкового законодавства під час його перевірки по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Універсальне комерційне суспільство».
Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.
Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» за період з 01.10.2013 по 01.03.2014, за підсумками якої складено акт від 13.05.2014 №19/28-10-41-2/20077720 та виявлено порушення п. п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік в розмірі 203 698 083,00 грн, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 40 739 617,00 грн за грудень 2013 року.
У зв'язку із наведеним, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.06.2014 року №0000554102, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 203 698 083,00 грн, №0000544102, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 50 924 521,25 грн, з них 40 739 617,00 грн - за основним платежем, 10 184 904,25 грн - за штрафними санкціями.
Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу та результатами їх адміністративного оскарження, позивач звернувся у суд.
Обговорюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на таке.
Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу сум податків на прибуток та на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ним коштів, витрачених за договором про закупівлю послуг, укладеним з ТОВ «Універсальне комерційне суспільство», до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту, оскільки господарські операції за цим договором, на переконання податкової інспекції, не створюють наслідків для податкового обліку, адже фактично не відбулися.
Такого висновку податковий орган дійшов на підставі дослідження податкових накладних та актів здачі-приймання послуг по цим взаємовідносинам, які надавались позивачем до перевірки, вважаючи надані докази на підтвердження реального здійснення господарських операцій недостатніми. Крім того, податковим органом враховано постанову прокурора від 26.03.2014, винесену в рамках досудового розслідування, та акт від Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 28.10.2011 по 28.02.2014 та податку на прибуток за період з 28.10.2011 по 31.12.2013» від 24.03.2014 №130/22-06/37912070, у яких вказано, що засновник та директор ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» заперечували свою участь у фінансово-господарській діяльності цього підприємства. Також, в указаному акті перевірки зазначено, що у ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» не встановлено майна, складських приміщень, транспортних засобів та достатніх трудових ресурсів (їх кваліфікації) (на підприємстві згідно звітності 1-ДФ працювало 6 осіб) для здійснення господарської діяльності у задекларованих обсягах. Відтак, відповідачем не встановлено у контрагента позивача необхідних умов для поставки послуг, що були предметом договору з останнім.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).
Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Податковим кодексом України у пп. «б» п. 185.1 ст. 185 встановлено, що до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду
У відповідності до п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов'язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.
Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
За визначеннями, що містяться у ст. 1 вказаного Закон первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.
Відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.
Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.
Колегією суддів установлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» (виконавець) укладено договір №1-01 про закупівлю послуг від 04.12.2012 року, зі змісту якого вбачається, що виконавець зобов'язується надати замовнику консультативні послуги в наукових і технічних галузях, суміжних з будівництвом (сейсморозвідувальні 3D дослідження на площі Паласа (Прикерченський шельф Чорного моря), а замовник - прийняти і оплатити послуги на умовах, передбачених цим договором. Умовами договору передбачено, що послуги мають бути надані у кількості, необхідній для виконання цього договору. Детальний перелік та обсяг послуг, строки їх надання зазначені у Геологічному завданні на надання послуг (додаток №1) та Календарному плані на надання послуг (додаток №2). Згідно розділу V цього договору послуги надаються протягом строку дії договору, починаючи з дати підписання договору і до повного виконання його сторонами своїх зобов'язань. Протягом 1 робочого дня від дати закінчення надання послуг відповідного етапу виконавець надає замовнику результати наданих послуг у вигляді, визначеному геологічним завданням, відповідний акт здачі-приймання наданих послуг, підписаний виконавцем.
Ціна цього договору становить всього 407 600 000,00 грн (в т. ч. 67 933 333,33 грн ПДВ).
На підтвердження реального виконання умов указаного договору, позивачем до суду надано геологічне завдання, календарний план надання послуг, проект на надання послуг, акти про обсяги наданих послуг, інформаційні звіти про їх поетапне надання, акт передачі сейсмічних матеріалів, а також довіреність на підтвердження повноважень особи, яка брала участь в спірних господарських операціях зі сторони позивача. Крім того, позивачем надано до суду виписані контрагентом податкові накладні.
На підтвердження розрахунків за договором позивачем надано банківські виписки.
Досліджуючи надані позивачем первинні документи, колегія суддів зауважує, що до податкової перевірки позивачем надавались податкові накладні, акти здачі-приймання послуг, банківські виписки по розрахункам з ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» та журнали ордери і відомості по бухгалтерським рахункам. Інших документів, зокрема, договору, додатків до нього (геологічне завдання, календарний план надання послуг), звітів про виконання позивачем контролюючому органу не надано. Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що в ході податкової перевірки відповідачем запитувались ці та інші документи, зокрема, щодо проведення тендерної процедури закупівлі послуг (запити №1 від 24.04.2014 та №2 від 07.05.2014), однак не були надані. Як свідчать відповіді на вказані запити, причиною ненадання запитуваних документів було те, що 25 лютого 2014 року тендерною документацією заволоділи озброєні невстановлені особи, а оригінал договору від 04.04.2012 №1-01 та додаткова угода до нього, укладені з ТОВ «Універсальне комерційне суспільство», знаходились у заступника голови правління компанії ОСОБА_4, який на той час перебував на лікарняному.
Обговорюючи викладене, колегія суддів зазначає, що, відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Враховуючи приведені норми та те, що позивачем ані до податкової перевірки, ані до заперечень до складеного за її підсумками акту не надавались вищезгадані договір, додатки до нього, проект на надання послуг, інформаційні звіти про послуги та акт передачі сейсмічних матеріалів, колегія суддів зазначає, що ці документи не являються допустимими доказами по справі. Аналогічна позиція щодо застосування положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2014 року у справі № 820/6330/13-а.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Усупереч приведеним нормами зі змісту актів про обсяги наданих послуг неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції, на посвідчення виконання якої такі складені, адже вони містять лише загальну назву послуг, які були предметом договору між позивачем та ТОВ «Універсальне комерційне суспільство», - сейсморозвідувальні 3D дослідження на площі Паласа із зазначенням етапу.
Також, слід зазначити, що надані позивачем акти здачі-приймання послуг від 25.12.2013 та від 26.12.2013 підписані зі сторони ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» директором ОСОБА_5, в той час як згідно акту позапланової перевірки цього товариства від 24.03.2014 №130/22-06/37912070, складеного Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області, ОСОБА_5 був директором ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» в період з 24.10.2011 по 17.12.2013, а починаючи з 18.12.2013 директором призначено ОСОБА_6 (на підставі наказу від 18.12.2013 №02/13-к). Тобто, згадані акти містять недостовірні дані щодо їх підписанта. Акт здачі-приймання послуг від 21.01.2014 підписаний директором ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» ОСОБА_6
Попри наведене, колегія суддів зауважує, що матеріли справи містять копії протоколів допиту ОСОБА_5 від 21 січня 2014 року та ОСОБА_6 від 20 березня 2014 року, складені слідчим з ОВС слідчого управління ФР ГУ Міндоходів у Луганській області Портновим В.Ю. в рамках досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №32014130000000002 13.01.2014, з яких вбачається, що названі особи свідчили про те, що являлись директорами ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» лише номінально, і господарською діяльністю цього товариства фактично не займались, договори та інші документи з метою здійснення господарської діяльності не підписували.
У контексті викладеного, судова колегія зазначає, що Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, який був чинним на час спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а також встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті (п. 1).
Згідно з пунктом 16 Порядку усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Зважаючи на вимоги до змісту податкової накладної та інших первинних документів, встановлені приведеними положеннями податкового законодавства та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо необхідності засвідчення таких документів уповноваженою на їх підписання особою, колегія суддів відзначає, що податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та первинні документи, на основі яких позивачем зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток, підписані особами, які заперечують свою участь в господарській діяльності ТОВ «Універсальне комерційне суспільство», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, що підтверджується вищевказаними протоколами.
Отже, виписані від імені названих осіб податкові накладні та первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, а сплачених за договором про закупівлю послуг №1-01 від 04.12.2012 року коштів до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, - необґрунтованим.
Таким чином, надані позивачем податкові накладні та акти здачі-приймання робіт (послуг) на підтвердження факту отримання послуг за згаданим договором є недостовірними, а тому обґрунтовано не прийняті податковим органом для підтвердження податкового обліку позивача.
Зазначені висновки також стосуються інших наданих позивачем документів, які не надавались ним відповідачу до перевірки.
До того ж, колегія суддів зауважує, що надані позивачем суду інформаційні звіти про поетапне надання послуг, проект на надання послуг та звіт супервізії не містять дати їх затвердження. Також, зі згаданих звітів про надання послуг неможливо встановити посадових осіб ТОВ «Універсальне комерційне суспільство», які брали участь у виконанні обумовлених договором робіт.
Оцінюючи реальність спірних господарських операцій, судова колегія враховує обставини, встановлені податковим органом, викладені у вже згадуваному вище акті податкової перевірки ТОВ «Універсальне комерційне суспільство», що здійснено на основі аналізу податкової звітності підприємства, про те, що це товариство не має основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; дані про кількість працюючих (1-ДФ) свідчать про те, що на підприємстві працевлаштовано 6 осіб; в той же час, підприємство декларує доходи від операційної діяльності за 2013 рік у розмірі понад 200 млн грн.
Враховуючи викладене, а також відсутність у ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» дозволу (ліцензії) на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, який є обов'язковим згідно статті 13 Закону України «Про нафту і газ», колегія суддів доходить висновку, що спірні господарські операції не підтверджуються з урахуванням можливостей їх реального здійснення виконавцем у задекларованих обсягах. При цьому, суд зауважує, що спірні операції полягали у виконанні сейсморозвідувальних 3D досліджень на площі (структурі) Паласа у Прикерченському шельфі Чорного моря, яке є складним технологічним процесом, і потребує відповідної кваліфікації працівників та апаратури. Натомість, матеріали справи не свідчать про наявність такої у ТОВ «Універсальне комерційне суспільство».
Так, серед іншого, матеріалами справи не підтверджуються пояснення позивача про те, що сейсмологічна розвідка (дослідження) ТОВ «Універсальне комерційне суспільство» проводилась на судні «В'ячеслав Тихонов», адже жодних доказів про залучення цього судна контрагентом позивача, і договірних відносин між його власниками і ТОВ «Універсальне комерційне суспільство», матеріали справи не містять.
Зазначене, на переконання суду, свідчить про оформлення документів не у зв'язку із фактичним здійсненням господарських операцій, а лише з метою відображення необхідних показників у податковому обліку позивача.
Таким чином, перевіривши реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Універсальне комерційне суспільство», з приводу яких складались наявні в матеріалах справи первинні та інші документи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для віднесення сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту та понесених витрат - на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток, з огляду на не підтвердження їх виконання сукупністю належних доказів.
Відтак, висновки податкового органу, покладені в основну винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Наведене свідчить про необґрунтованість позовних вимог та є підставою для відмови в їх задоволенні.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити .
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року скасувати.
У задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
(Повний текст постанови складено 22 грудня 2014 року.)
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М