Провадження № 11-кп/774/1095/14 Справа № 207/4845/13-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
16 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 1201304078000534 від 30 травня 2013 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 червня 2014 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, громадянина України, проживаючого в кв. АДРЕСА_1 ,
за участі прокурора ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7
До Апеляційного суду Дніпропетровської області звернулася захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 червня 2014 року.
В своїй апеляційній скарзі вона, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування вироку та закриття провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_7 .
При цьому вказує на те, що в матеріалах провадження відсутні оригінали протоколів слідчих дій, а саме протокол слідчого експерименту за участю обвинуваченого, протокол обшуку домоволодіння ОСОБА_7 , в ході якого була вилучена папка, в якій знаходилось 6 мобільних телефонів і два паспорта, і, на її думку, суд незаконно поклав в основу вироку вказані процесуальні документи. Крім того, вказує, що протокол обшуку був проведений по іншому кримінальному провадженню, яке в даний час знаходиться в провадженні Заводського районного суду м. Дніпроджержинська, в матеріалах справи відсутні будь-які постанови прокурора про законність приєднання до даного кримінального провадження речових доказів, вилучених по іншому кримінальному провадженню, а тому, оскільки речові докази отримані незаконним шляхом, вони не можуть бути покладені в основу вироку.
Зазначає про тиск зі сторони правоохоронних органів, під впливом яких ОСОБА_7 погодився на участь у слідчому експерименті. Як на думку апелянта, по даному кримінальному провадженню відсутні належні та допустимі докази, які отримані незаконним шляхом, вина ОСОБА_7 не доведена, а тому вирок суду першої інстанції щодо нього підлягає скасуванню.
Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 червня 2014 року ОСОБА_7 засуджено за ч.4 ст. 187 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Судом ухвалено визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України за таких обставин.
Яв визнав встановленим суд, приблизно о 02.00 годині 28 травня 2013 року ОСОБА_7 , знаходячись біля будинку 89 по пр. Леніна в м. Дніпродзержинську, з метою заволодіння чужим майном, догнав незнайомого ОСОБА_9 та з застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров'я, а саме, штовхнув його рукою у спину, від чого той впав на землю та вдарився головою об асфальт і втратив свідомість, отримавши при цьому тілесні ушкодження, в тому числі і тяжкі, по ознаці небезпеки для життя у виді закритої черепно - мозкової травми з одним садном в лобній ділянці голови ліворуч та одним садном на нижній губі, одним синцем в області лівого ока, яка супроводжувалась крововиливом під тверду мозкову оболонку, забоєм головного мозку та призвела до загрозливих для життя явищ. Розуміючи, що потерпілий не може чинити опір, ОСОБА_7 відкрито, з корисливих мотивів заволодів майном потерпілого ОСОБА_9 , а саме - мобільним телефоном марки " Нокіа" з сім карткою " Київстар", вартістю 150 гривень, грошовими коштами в сумі 450 гривень, рюкзаком, який матеріальної цінності не має, паспортом громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_9 завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 600 гривень.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим і просив залишити його без змін, пояснення захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши матеріали справи, вивчивши і проаналізувавши аргументи, що містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає за наступних підстав.
З огляду на положення статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд не допустив цих порушень кримінального процесуального закону.
Зокрема, свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку, суд зробив на підставі доказів, які він дослідив та оцінив із дотриманням положень ст.94 КПК України. Докладні мотиви прийнятого рішення відповідно до вимог ч.3 ст.374 КПК України суд навів у вироку.
Доводи апеляційної скарги не викликають сумнів у правильності судового рішення й спростовуються зібраними у провадженні доказами.
Так, у основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Винність ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується також дослідженими в суді письмовими доказами кримінального провадження, зокрема: висновком експерта, відповідно до якого встановлена наявність у потерпілого тілесних ушкоджень за ступенем тяжкості, які відносяться до легких та тяжких тілесних ушкоджень, при цьому механізм утворення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень не суперечить механізму, на який вказав потерпілий в ході відтворення обстановки та обставин події; протоколом слідчого експерименту від 20 липня 2013 року, оригінал якого міститься в матеріалах провадження (а.п.64-69), який був проведений з дотриманням вимог чинного законодавства та як було підтверджено в судовому засіданні понятими - свідками ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , що обвинувачений добровільно показував і розповідав, як він наносив удар потерпілому і заволодів його майном; протоколом обшуку від 15 липня 2013 року в ході якого в квартирі ОСОБА_7 знайдений мобільний телефон Нокія і паспорт, які належать потерпілому ОСОБА_9 , це також підтверджено показами понятих - свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14 та свідком ОСОБА_10 , даними, що містяться в протоколі пред'явлення речей для впізнання, в ході якого потерпілий серед преявлених речей впізнав свій мобільний телефон. Крім того, при апеляційному розгляді справи, за клопотанням сторони захисту, було допитано свідка ОСОБА_15 , який підтвердив той факт, що не передавав ОСОБА_7 ніякої папки з майном, що спростовує доводи захисту та обвинуваченого, що виявлена у нього папка йому не належить, останню передав йому свідок ОСОБА_15 .
Доводи апеляційної скарги про недопустимість покладених в основу вироку доказів колегія суддів вважає безпідставними. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підставою до проведення досудового розслідування була заява потерпілого ОСОБА_16 , про що складений протокол прийняття заяви від 30.05.2013 р., про вчинення відносно нього незнайомою особою кримінального правопорушення. Вказані відомості, у відповідності до вимог ст. 214 КПК України, були внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування від 30.05.2013 року.
В ході проведення обшуку по іншому кримінальному провадженню, який проведений відповідно до ухвали суду від 27.06.2013 року ( т.1 а.п. 50), з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, за місцем проживання ОСОБА_7 було виявлене майно, яке належить потерпілому ОСОБА_9 , а саме мобільний телефон і його паспорт, які останній впізнав при пред'явленні йому речей для впізнання ( а.п.54).
Вилучене по місцю проживання ОСОБА_7 і яке належить потерпілому ОСОБА_9 майно, постановою слідчого від 14.07.2013 року (а.п.56), визнане по даному кримінальному провадженню речовим доказом.
З врахуванням викладеного, відсутність в матеріалах кримінального провадження оригіналу протоколу обшуку по місцю проживання ОСОБА_7 , в ході якого було виявлене майно потерпілого, а наявність його належним чином завіреної ксерокопії, не є підставою про визнання вказаного доказу недопустимим.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підсудність даного провадження була визначена ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1.11.2013 року (а.п.25), спори щодо якої не допускаються. При таких обставинах, те, що дане кримінальне провадження було розглянуто Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, а не Заводським районним судом, не вплинуло на повноту, правильність та об'єктивність з'ясування фактичних обставин кримінального правопорушення, на що звертає увагу захисник.
Судом першої інстанції ретельно перевірялись доводи обвинуваченого, аналогічні тим, що викладені його захисником в апеляційній скарзі, про вчинення на нього тиску при проведенні слідчого експерименту. Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними судова колегія вважає обґрунтованими і з ними погоджується.
Отже, висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за наведених у вироку обставин ґрунтується на повному, всебічному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, з дотриманням вимог ст.ст. 91,94,95 КПК України та підтверджені сукупністю належних, допустимих, достовірних доказів, досліджених судом яким суд з точки зору достатності та взаємозв'язку дав належну оцінку.
У цьому зв'язку твердження захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення щодо потерпілого ОСОБА_9 не вчиняв, ніяким майном не заволодівав безпідставні та спростовуються вищевикладеними доказами по провадженню. А тому її прохання про скасування вироку та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення не може бути задоволено.
Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 373 КПК України.
При перевірці матеріалів провадження не встановлено допущених по спраі органом досудового розслідування чи судом істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
Ураховуючи, що ОСОБА_7 вчинено особливо тяжкий злочин, обране йому покарання відповідає вимогам закону, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, і в апеляційній скарзі не оскаржується.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 407, 405, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 червня 2014 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4