Справа: № 826/11048/14 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
16 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Уса Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
В липні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Міністерства юстиції України в якому просив:
- визнати неправомірними дії Міністерства юстиції України щодо відмови в проведенні перерахунку та доплати справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 ОСОБА_6 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн.;
- зобов'язати Міністерство юстиції України провести донарахування ОСОБА_6 суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн.
- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_6 різницю недосплаченої суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн.;
- встановити судом строк для подання Міністерством юстиції України до суду звіту про виконання судового рішення по даній справі.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України» від 24.10.2013 № 72631/10 одноголосно постановлено:
(а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю за заявами, наведеними у Додатку 2…, ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
У додатку 2 до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечепоренко та інші проти України» наведено заяви ОСОБА_6 від 01.10.2011 № 65100/11 та від 23.12.2011 № 2702/12.
21.11.2013 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим Олександром Вячеславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 40881425 по рішенню Європейського суду з прав людини № 72631/10, виданого 24.10.2013 (стягувач - ОСОБА_6).
21.01.2014 Міністерством юстиції України підготовлено та направлено до Державної казначейської служби України платіжне доручення № 1027 на суму 21 686,61 грн. (еквівалент у гривнях 2 000 євро) для перерахування коштів справедливої сатисфакції на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 та рішення Європейського суду з прав людини № 72631/10 на рахунок позивача.
12.02.2014 на рахунок ОСОБА_6 НОМЕР_1 зараховано суму 21 686,61 грн., що підтверджується випискою з рахунків у національній валюті від 05.05.2014.
Листом від 29.04.2014 позивач звернувся до Міністерства юстиції України щодо недоплати останньому грошових коштів справедливої сатисфакції.
02.06.2014 позивачу надіслано лист Міністерства юстиції України № Ш-8874/17, в якому зазначено, що Міністерством юстиції України підготовлено та направлено до Державної казначейської служби України платіжне доручення від 21.01.2014 № 1027 на суму 21 686,61 грн. (гривневий еквівалент 2 000 євро згідно курсу НБУ, що станом на 21.01.2014 становив 1084,3304 грн. за 100 євро) для перерахування коштів справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на рахунок позивача. Згідно виписки Державної казначейської служби України списання коштів в сумі 21 686,61 грн. з рахунку Міністерства юстиції України проведено 10.02.2014.
Вважаючи дії відповідача в частині відмови в доплаті справедливої сатисфакції протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюються Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Виконання рішень здійснюється в добровільному порядку, без заходів примусового виконання, за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом направлення Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України офіційного перекладу рішення, платіжного доручення та постанови про відкриття виконавчого провадження до Державної казначейської служби України для оплати на користь стягувача.
Розпорядником бюджетних коштів, передбачених на виконання рішень Європейського суду з прав людини, є Міністерство юстиції України.
Відповідно до ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.
Згідно до п. п. «а» , «b» стислого викладу загального Рішення від 24 жовтня 2013 року, суд постановив, що держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах наведених у Додатку 2 в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
Тобто, сума присудженої компенсації, валюта платежу, отримувач, строки та місце виплати чітко встановлені вище зазначеним Рішенням Суду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 408 від 07 березня 2007 року затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України.
Частиною 3 ст. 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що протягом місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Суду Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у п. «б» частини 1 статті 7 цього Закону.
Розпорядником бюджетних коштів, передбачених на виконання рішень Європейського суду з прав людини, згідно з Порядком, є Міністерство юстиції України.
Конвертація коштів, присуджених Європейським судом з прав людини, оформлення платіжних документів (платіжного доручення) проводиться Міністерством юстиції України, як органом, відповідальним за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень, з урахуванням особливостей, вищезазначених нормативно-правових актів та законодавства України, відповідно до Порядку.
Відповідно до платіжного доручення № 1027 від 21 січня 2014 року, на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 24 жовтня 2013 року, Міністерством юстиції України позивачу на банківський рахунок перераховано 21 686, 61 грн. Зарахування даних коштів на рахунок позивача здійснено 10 лютого 2014 року.
Таким чином, частина суми присудженої до стягнення рішенням Європейського суду від 24 жовтня 2013 року позивачу виплачена. Фактично, спірним питанням по справі є дата фактичного здійснення платежу та відповідно в залежності від якої і різниться курс національної валюти за яким підлягає конвертації присудженої суми 2000 євро.
Вирішуючи дане питання, колегія суддів враховує практику Комітету Міністрів Ради Європи, виплата вважається здійсненою належним чином, як тільки справедливу сатисфакцію було надано в розпорядження отримувача, тобто під його контроль.
Враховуючи те, що між датою зазначеною в платіжному дорученні та датою зарахування коштів на рахунок позивача пройшов значний час і за цей час відбулося знецінення коштів, що стало наслідком значних втрат для заявника, колегія суддів прийшла до висновку про зобов'язання Міністерства юстиції України здійснити повне виконання рішення суду, а саме перерахування на рахунок позивача коштів визначених Рішенням від 24 жовтня 2013 року, а саме різниці, яка виникла при конвертації 2000 євро в національну валюту, на підставі не перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу, а за курсом видачі платіжного доручення.
Підпунктом «b» стислого викладу загального Рішення від 24 жовтня 2013 року передбачено, що зі сплином зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
З огляду на те, що відповідачем було нараховано позивачу справедливої сатисфакції станом на 21.01.2014 по курсу НБУ 10,843304 грн. сума становила 21 686,61 грн. (2000*10,843304), а платіж (списання грошових коштів з рахунку відповідача та зарахування до банку в якому відкрито рахунок отримувача грошових коштів), було здійснено казначейством 10.02.2014, що підтверджується відповідачем, курс НБУ на цей день становив 11,576179 грн., що підтверджується службовим розпорядженням НБУ від 07.02.2014, то сума яку позивач мав би отримати від відповідача становила б 23 152,36 грн. (2000*11,576179)
Таким чином, зважаючи на те, що Рішення Європейського суду від 24 жовтня 2013 року було виконано не в повній мірі, а саме: щодо конвертації в національну валюту присудженої суми, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій Міністерства юстиції України щодо відмови в проведенні перерахунку та доплати справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 ОСОБА_6 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн.; зобов'язання Міністерство юстиції України провести донарахування ОСОБА_6 суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн.; стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_6 різницю недосплаченої суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про встановлення судом строку для подання Міністерством юстиції України до суду звіту про виконання судового рішення по даній справі, колегія суддів зважає на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положеннями абз. 7 п. 4 ч. 1 ст. 163 та абз. 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України передбачено зазначення у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної встановленого судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Згідно вказаних норм права зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком. Питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Звернення позивача до суду із заявою про встановлення строку для подачі звіту про виконання судового рішення не передбачено.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимоги позивача про встановлення судом строку для подання Міністерством юстиції України до суду звіту про виконання судового рішення по даній справі.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2014 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_6 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Міністерства юстиції України щодо відмови в проведенні перерахунку та доплати справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 ОСОБА_6 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1 465,75 грн.
Зобов'язати Міністерство юстиції України провести донарахування ОСОБА_6 суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1 465,75 грн.
Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_6 різницю недосплаченої суми справедливої сатисфакції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2013 ВП № 40881425 на день здійснення платежу 10.02.2014 за курсом Національного банку України, що становив 11,576179 грн. в сумі 1465,75 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст постанови складено та підписано - 19.12.2014
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.