Справа: № 826/19694/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
17 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика бакалейних продуктів» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006442202 від 31.07.2013 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 17 березня 2014 року адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.
31 липня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки № 288/26-54-22-01-10/34514827 від 31.07.2013 року, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006442202, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 188.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1, 200.2, 201.4 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 165 523 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 132 418 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 33 105 грн.
Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.
Так, відповідачем від ДПІ у м. Полтава отримано акт № 725/22.5-10/38377887 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біквест» з контрагентами покупцями за квітень 2013.
У вказаному акті зазначено, що ТОВ «Біквест» не підтверджено реальності господарських операцій, внаслідок неможливості проведення зустрічної звірки у зв'язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.
Разом з тим, в акті відсутнє посилання на направлення відповідного повідомлення до державного реєстратора, в той час як міститься інформація про відсутність підприємства за місцезнаходженням на підставі службової записки ГВПМ ДПІ у м. Полтаві від 22.04.2013 року № 902/07-31. Наявність основних виробничих фондів не встановлено, чисельність працівників - нуль осіб.
Стосовно ПП «Південь Агроекспорт» відповідач посилається на відсутність, станом на час проведення перевірки, звітів про виконання маркетингових послуг.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
04 січня 2013 між позивачем (замовник) та ТОВ «Біквест» (виконавець) укладено договір № 4 надання послуг з підготовки та організації перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України.
Відповідно до умов договору, виконавець бере на себе зобов'язання по пошуку, замовленню, бронюванню транспортних засобів для перевезення вантажів замовника; супроводу вантажів Замовника до моменту передачі їх вантажоотримувачам; організації повернення товаросупровідних документів; організації та проведенні від імені замовника тендерів тощо, а замовник зобов'язується належним чином прийняти і оплатити надані послуги виконавця.
Виконавець своїми силами здійснює пошук та бронювання транспортних засобів та надає відповідну інформацію Замовнику.
Після того як Замовник (позивач) самостійно замовляє транспортний засіб, виконавець своїми силами або силами субпідрядників здійснює супроводження вантажу до місця вигризки.
Матеріалами справи підтверджується, що 05.04.2013, 19.04.2013, 01.04.2013, 15.04.2013, 08.04.2013 позивачем складено Заявки на організацію автомобільних перевезень вантажів, які отримані до виконання ТОВ «Біквест».
В Заявках чітко ідентифіковано: вантажовідправника (ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів), адресу погрузки (напр. м. Сквира, вул. Залізнична, 8), найменування і масу вантажу, спосіб загрузки, висоту платформи, дату вигризки, вантажоотримувача (напр. ТОВ «ФОЗЗІ», Броварська окружна, 68), замовника (ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів») та виконавця - ТОВ «Біквест».
Перевезення товару підтверджується належним чином завіреними копіями: видаткових накладних від 19.04.2013 №РН-0001483, РН-0001490, РН-0001489 та ТТН №343 від 19.04.2013; видаткових накладних від 05.04.2013 №РН-0001280, РН-0001279, РН-0001278, РН-0001277 та ТТН №294 від 05.04.2013; видаткової накладної від 01.04.2013 №РН-0001191 та ТТН №273 від 01.04.2013; видаткової накладної від 08.04.2013 №РН-0001290 та ТТН №299 від 08.04.2013; видаткової накладної від 15.04.2013 №РН-0001403 та ТТН №326 від тієї ж дати.
Аналіз дат, змісту і обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище заявках на перевезення товарів та товарно-транспортних накладних, дає змогу погодитися з твердженням позивача про залучення ним ТОВ «Біквест» до організації перевезень товарів в рамках господарських операцій позивача з покупцями (ТОВ «Фоззі», ПП «Всесвіт Фудс»).
В погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ «Біквест» за наслідками вказаних господарських операцій позивачем проведено оплату послуг, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень № 265 від 15.05.2013, №287 від 21.05.2013, №317 від 24.05.2013, №316 від 24.05.2013, №320 від 28.05.2013, №338 від 31.05.2013, №347 від 04.06.2013, №363 від 11.06.2013, №362 від 11.06.2013 та банківською випискою від 04.01.2013.
22 квітня 2013 ТОВ «Біквест» виписано на користь позивача податкову накладну № 367 на загальну суму в розмірі 720 000 грн., сума ПДВ по якій включена позивачем до податкового кредиту за квітень 2013.
Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ПП «Південь Агроекспорт», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
01 квітня 2012 року між позивачем (замовник) та ПП «Південь Агроекспорт» укладено договір № 22/12-м, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовнику маркетингових послуг по просуванню товарів під торговими марками замовника, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю надані послуги на умовах, передбачених даним договором.
Метою даного договору є підвищення ефективності продажів продукції, покращення її конкурентоспроможності та дослідження ринків збуту продукції замовника.
Відповідно до п.5.1. Договору замовник оплачує послуги виконавця згідно виставлених рахунків фактур на основі атів виконаних робіт, підписаних сторонами.
Виконання робіт по договору підтверджується належним чином завіреними копіями звітів про надання маркетингових послуг від 10.04.2013, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.
Зі змісту звітів вбачається за можливе погодитись з фактичним наданням ПП «Південь Агроекспорт» маркетингових послуг, як то опитування респондентів з повідомленням ним рекламної інформації про продукцію, що реалізується позивачем під ТМ «Жменька» та ТМ «Сладов».
Виконання маркетингових послуг оформлено між сторонами підписаними без зауважень актами виконаних робіт від 10.04.2013, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.
Розрахунки між сторонами здійснено на підставі угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог від 11.04.2013 №б/н, що суб'єктом владних повноважень під сумнів не ставиться та знайшло своє відображення на ст. 9 акта перевірки.
Суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту по податковим накладним, виписаним ПП «Південь Агроекспорт», а саме: ПН№10047 від 10.04.2013 та ПН№10046 від 10.04.2013.
Судом вбачається наявність у позивача економічної (ділової) мети на отримання прибутку за наслідками виконання договору №22/12-м від 01.04.2013, адже згідно Ліцензійного договору про передачу права на використання знака ТОВ «Круп'яний дім» передано ТОВ «Фабрика бакалейних продуктів» виключну ліцензію на використання ТМ «Жменька», яка власне і просувалась/рекламувалась ПП «Південь Агроекспорт» в інтересах позивача для отримання останнім більшого прибутку від продажу даної продукції, що також підтверджується Звітом про показники реалізації продукції за березень - квітень 2013 року.
Не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача (відсутність за місцезнаходженням), вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.
Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.
ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.
За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, внаслідок чого суд першої інстанції правомірно спірне податкове повідомлення - рішення визнав протиправним та скасував його.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову, а тому вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2014 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.