Справа: № 826/15777/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
17 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» (далі по тексту - позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2013 року № 12926552203.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 24 грудня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.
На підставі наказу від 03.06.2013 року № 1974 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПВКФ «Проксин» в січні та лютому 2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт від 19.06.2013 року № 9/26-55-22-03/37100186 і винесено позивачу податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року № 12926552203, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 211 083 грн. (у т.ч.: основний платіж - 140 722 грн., штраф - 70 361 грн.).
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність (ч. 2 ст. 3). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9) та які повинні містити обов'язкові реквізити первинних документів, визначені у ч. 2 ст. 9.
Таким чином, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.
Так, перевіркою вірно встановлено, що між позивачем (Замовник) і ПВКФ «Проксин» (Підрядник) укладено договір від 23.05.2011 року № 05/23, згідно з яким Підрядник за завданням Замовника зобов'язується виконати такі види робіт, як: поточний ремонт, очищення, промивка, капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, антикорозійну обробку, технічне обслуговування, антикорозійний захист, відновлення дебіту, відеоспостереження свердловини, ремонтно-відновлювальні роботи, очистка від накипу і відкладень, очистка від бруду та відкладень, відновлення пропускної здатності зливостоків, каналізаційних мереж, свердловин тощо.
Згідно з п. 2.1 ціна договору визначається за обумовленими додатковими угодами та кошторисами на кожен вид робіт, які є невід'ємною частиною договору.
На підтвердження придбання позивачем у січні, лютому 2012 року у ПВКФ «Проксин» робіт позивач надав до перевірки і до суду додаткові угоди, підтверджені актами виконаних робіт та податковими накладними.
Згідно з вищевказаними документами ПВКФ «Проксин» виконано на користь позивача на протязі січня-лютого 2012 року підрядних робіт на загальну вартість 844 332 грн. (у т.ч. ПДВ - 140 722 грн.).
Відповідно до наявних у справі копій банківських виписок за 09.04.2012 року, 12.04.2012 року, 19.04.2012 року, 07.05.2012 року позивач перерахував на користь ПВКФ «Проксин» кошти в сумі 547 852,94 грн. в якості плати за виконані роботи по договору від 23.05.2011 року № 23/05.
Відповідач не взяв до уваги вказані документи з тих підстав, що правочини між пози-вачем і ПВКФ «Проксин» є нікчемними згідно із ст. 228 ЦК, оскільки порушують публічний порядок і не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Як на підставу такого висновку відповідач послався в акті перевірки на надходження акта ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС від 22.03.2013 року № 520/22.2.9/20576423 про неможливість проведення зустрічної звірки ПВКФ «Проксин», в якому зазначено про відсутність цього підприємства за його місцезнаходженням, одержанням пояснень від його засновника - ОСОБА_2, який заперечив свою причетність фінансово-господарської діяльності даного суб'єкта господарювання, а також не підтвердженням реальності здійснення господарських відносин з платниками податків у зв'язку з відсутністю у ПВКФ «Проксин» достатніх адміністративно-господарських ресурсів і можливостей.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що твердження відповідача про нікчемність договору від 23.05.2011 року № 05/23 є безпідставним, оскільки відповідачем не зазначено і не надано суду належних доказів, які б свідчили про порушення цим договором публічного порядку, тобто його спрямованості на заволодіння коштами чи майном держави, тому відсутні визначені ст. 228 ЦК підстави вважати цей договір нікчемними. Також відповідач не надав суду доказів визнання договору від 23.05.2011 року № 05/23 недійсним чи фіктивним в судовому порядку, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні визначені ст.ст. 203, 215, 216, 234 ЦК підстави вважати цей правочин недійсним.
Так, посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента у зв'язку з його відсутністю за своїм місцезнаходженням та на пояснення засновника, який заперечив свою причетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги, оскільки дані обставини можуть підтверджувати наявність ознак фіктивності такого контрагента, але вони не є умовою визнання правочину нікчемним, оскільки цивільний закон таких підстав не встановлює.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що найменування підрядних робіт, визначених договорами між позивачем і Замовниками, співпадає з такими ж найменуваннями у додаткових угодах між позивачем і ПВКФ «Проксин», але вартість підрядних робіт є різною.
Так, складені між позивачем (Підрядник) і його Замовниками акти приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в), крім найменування робіт і витрат, містять відомості про одиниці виміру та їх вартість, фактичний обсяг робіт та розрахунок їх вартості, а також відповідно до пп.пп. 3.1.18, 3.1.18.4 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 року № 174, містять визначення кошторисного прибутку і адміністративних витрат підрядної організації, тобто позивача.
Таким чином, дані акти дозволяють суду чітко і однозначно встановити фактичний зміст і обсяг господарських операцій.
Водночас, акти виконаних робіт і податкові накладні, складені між позивачем і ПВКФ «Проксин», окрім найменування і загальної вартості робіт (з ПДВ), не містять інших відомостей про їх натуральні, кількісні і вартісні вимірники (складові), тому не дозволяють суду встановити точний зміст і обсяг робіт, що доручалися для виконання ПКВФ «Проксин», та їх фактичний результат.
Так, обсяг відповідних робіт і витрат позивачем на об'єктах Замовників є незмінним і чітко визначеним в актах (форми №КБ-2в), на підставі чого визначена як загальна вартість робіт, так і відповідна норма кошторисного прибутку позивача. Водночас вартість робіт ПВКФ «Проксин», як зазначив суд вище, не містить кількісних і вартісних показників та ніяким чином не кореспондується з розрахунковими показниками витрат та трудомісткістю підрядних робіт, зазначених по факту їх приймання-передачі між позивачем і його Замовниками.
Позивачем не надано доказів, які б документально підтверджували роботи, що доручалися для виконання ПКВФ «Проксин», в загальному обсязі робіт, які позивач зобов'язався виконати на користь інших Замовників. Також позивач не надав суду доказів зміни (коригування) кількісних або вартісних показників підрядних робіт.
Крім того, зміст договорів між позивачем і його Замовниками та складених на їх виконання первинних документів не містять фактичних даних щодо здійснення позивачем (підрядною організацією) додаткових витрат, а саме на оплату робіт (послуг) субпідрядників, а в актах (форми №КБ-2в) і довідках (форми №КБ-3) не зазначено про залучення до виконання підрядних робіт субпідрядних організацій і ПВКФ «Проксин» зокрема.
Таким чином, доводи позивача не мають належного документального підтвердження та не відповідають наявним у справі документам.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недостовірність інформації щодо виконання ПВКФ «Проксин» підрядних робіт відповідної вартості, що вказана в актах виконаних робіт і податкових накладних ПВКФ «Проксин», та про відсутність належного документального підтвердження фактичного виконання ПВКФ «Проксин» таких підрядних робіт.
Суд зважає також увагу на відсутність у справі будь-яких даних про те, що у ПВКФ «Проксин» наявні відповідні спеціалісти для виконання підрядних робіт із очищення від забруднень систем опалення, водопостачання і водовідведення, їх ремонту чи переобладнання, а також щодо наявності у ПВКФ «Проксин» відповідного професійного обладнання.
Згідно актів виконаних робіт, складених між позивачем і ПВКФ «Проксин», останнє могло здійснювати одночасно підрядні роботи в різних віддалених регіонах України (наприклад: 24.01.2012 - у м. Марганці Дніпропетровської області та в м. Хмельницькому; 01.02.2012 - у смт. Первомайське, Миколаївської області та в м. Кіровоград; 03.02.2012 - у с. Ягідне, Харківської області та у м. Одеса; 06.02.2012 - у с. Колпитів Волинської області та у м. Києві; 14.02.2012 - у с. Кова Ушиця Хмельницька область, с Петрівськ, Одеська область та в м. Одесі; тощо), що за відсутності необхідних трудових і матеріально-технічних ресурсів також викликає у суду сумніви у правдивості.
Між тим, вищезазначені в договорах підрядні роботи є профільними саме ТОВ «Енергетичні технології 2010», фахівці якого здійснюють роботи по очищенню (систем опалення будівель, бойлерів, теплотрас; парових та водогрійних котлів всіх типів; теплообмінників, дренажів котелень, ТЕЦ, ГЕС; всіх типів каналізації, обладнання КНС, ємностей очисних споруд, технологічних, зливових, дренажних, водостічних мереж; магістральних трубопроводів водопостачання; систем вентиляції та кондиціонування; відновлення дебіту артезіанських свердловин водозабору), роботи з капітального ремонту та переобладнання старих систем теплопостачання, водопостачання, каналізацій будівель (споруд) на сучасні, з металевими, металопластиковими, поліпропіленовими або поліетиленовими носіями, що підтверджується, серед іншого, інформацією з мережі інтернет (http://energo-teh2010.uaprom.net) та дає суду обґрунтовані сумніви в економічній доцільності і виробничій необхідності залучення непрофільного підприємства (ПВКФ «Проксин») до здійснення підрядних робіт.
Посилання позивача на статус ПВКФ «Проксин» як платника ПДВ не спростовують наявність вказаних порушень і не доводить фактичності виконання підрядних робіт. Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не стосується фактичного виконання ПВКФ «Проксин» підрядних робіт, тому не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків перевірки та погоджується з тим, що лише формальна наявність у справі актів здачі-прийняття робіт і податкових накладних, а також часткове здійснення грошових платежів, не є достатнім і беззаперечним документальним і фактичним підтвердженням виконання підрядних робіт ПВКФ «Проксин» і не дає можливість суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту з ПДВ.
Як вірно встановлено перевіркою, вказані порушення призвели до заниження ПДВ на 140722 грн., у т.ч.: за січень 2012р. - 18 579,84 грн., за лютий 2012р. - 122 142,16 грн., тому донарахування вказаних податкових зобов'язань і застосування штрафних санкцій відповідає вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ст. 123 ПК і суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення.
Доводи позивача про порушення відповідачем строків накладення адміністративно-господарських санкцій, визначених у ст. 250 ГК, є помилковими і суперечать нормам цієї статті, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх необґрунтованість.
Так, ч. 2 ст. 250 ГК прямо зазначено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
Оскільки, в даному випадку контролюючим органом самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у зв'язку із заниженням позивачем податкових зобов'язань, то застосуванню підлягають спеціальні правила накладення штрафних санкцій, визначені у ст. 123 ПК, правомірність чого в ході розгляду справи позивачем спростовано не було.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології 2010» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2014 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.