Справа: № 823/3041/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
16 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Оксененка О.М., Карпушової О.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Представництва «Представництво «Екзо платформ С.А.С.» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 05.06.2014 року №0001502301,
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 05.06.2014 року №0001502301.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Представництва «Представництво «Екзо Платформ С.А.С.» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 14.04.2014 року; за наслідками перевірки складено акт від 07.05.2014 року №138/23-01-22/26598940.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 49.18.2 пункту 39.18 статті 49, пункту 160.8 статті 160 КП України, оскільки представництвом не подавалася податкова звітність з податку на прибуток за І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, за ІІ - ІІІ квартал 2011 року, за 2011 рік, за І квартал 2012 року, за півріччя 2012 року, за 9 місяців 2012 року, за 2012 рік, за 2013 рік.
В обґрунтування порушення контролюючий орган посилається на те, що суми прибутків нерезидента, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку.
05.06.2014 року ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області винесено податкове повідомлення - рішення №0001502301, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1360,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем відповідно до норм Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року №115 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 березня 2011 року за №399/19137) «Про затвердження форм та Порядку розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво» подавалися розрахунки оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.
Згідно пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку з числа нерезидентів є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (пункту 133.3 статті 133 ПК України).
Згідно пункту 160.1 статті 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Відповідно до положень пункту 160.8 статті 160 ПК України суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
У разі якщо нерезидент провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з контролюючим органом за місцезнаходженням постійного представництва.
У разі неможливості визначити шляхом прямого підрахування прибуток, отриманий нерезидентами з джерелом його походження з України, оподатковуваний прибуток визначається контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року №115 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 березня 2011 року за №399/19137) затверджено Порядок розрахунку податкових зобов'язань нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво (далі Порядок №115).
Вказаний Порядок розроблено відповідно до положень пунктів 160.3 та 160.8 статті 160 розділу III Податкового кодексу України, та застосовується постійними представництвами, визначення яких наведено у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу і які є платниками податку на прибуток (далі - платники податку) відповідно до розділу III Кодексу.
Пункт 6 розділу І Порядку №115 кореспондує пункт 160.8 статті 160 ПК України.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №115 постійне представництво як платник податку, що здійснює розрахунок податкових зобов'язань згідно з положеннями розділів II - IV цього Порядку, подає відповідну податкову звітність за звітний (податковий) період органу державної податкової служби, в якому таке представництво перебуває на обліку, та здійснює сплату податку у порядку та строки, встановлені Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до контролюючого органу були подані розрахунки оподаткованого прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом, за І квартал 2011 року, півріччя 2011 року, 9 місяців 2011 року, 2011 рік, І квартал 2012 року, півріччя 2012 року, ІІІ квартали 2012 року, 2012 рік, що на думку позивача та суду першої інстанції, подання зазначених розрахунків є виконанням вимог норм Податкового кодексу України та Порядку №115.
Разом з тим, розділом IV Порядку №115 передбачений порядок складення розрахунку оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється органом державної податкової служби.
Так, положеннями пунктів 1, 2 вказаного розділу передбачено, що якщо нерезидент, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, не має можливості визначити прибуток з джерелом його походження в Україні шляхом прямого підрахування, оподатковуваний прибуток такого представництва визначається органом державної податкової служби як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7. Розрахунок із застосуванням згаданого коефіцієнта здійснюється, зокрема, у випадку, коли:
- витрати, пов'язані з діяльністю постійного представництва, понесені нерезидентом як в Україні, так і за її межами;
- нерезидент не має змоги виконати вимоги пункту 3 розділу III цього Порядку щодо підтвердження даних про загальні обсяги отриманих доходів та понесених витрат від здійснення господарської діяльності нерезидента в цілому, загальної чисельності працівників та вартості основних фондів нерезидента для цілей складання відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності.
Постійне представництво, податкові зобов'язання якого визначаються із застосуванням коефіцієнта 0,7, складає розрахунок оподатковуваного прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється органом державної податкової служби за формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 N 115 (далі - Розрахунок 2).
Отже, розрахунки оподаткованого прибутку та податку на прибуток постійного представництва нерезидента, що здійснюється податковим органом, подаються у разі, якщо нерезидент, який провадить діяльність на території України через постійне представництво, не має можливості визначити прибуток з джерелом його походження в Україні шляхом прямого підрахування.
Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №115 нерезидент, який провадить свою діяльність на території України через постійне представництво, що прирівнюється з метою оподаткування до платника податку на прибуток, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента, визначає оподатковуваний прибуток та податок на прибуток у загальному порядку, встановленому відповідними положеннями розділу III Кодексу.
Згідно підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Таким чином, враховуючи, що позивачем до контролюючого органу подані розрахунки, в яких відсутній валовий дохід, колегія суддів вважає, що позивач повинен оприбутковувати суми прибутків в загальному порядку.
Щодо посилання позивача на те, що в акті перевірки зафіксовані 9 випадків неподання податкової звітності, а фактично відповідач спірним податковим повідомленням - рішенням застосував штраф за 8 випадків, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно акту перевірки, контролюючим органом встановлено неподання податкової звітності за І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, за ІІ - ІІІ квартал 2011 року, за 2011 рік, за І квартал 2012 року, за півріччя 2012 року, за 9 місяців 2012 року, за 2012 рік, за 2013 рік (9 випадків), що на думку відповідача є порушенням пункту 160.8 статті 160 ПК України.
Розділом ІІІ Податкового кодексу України передбачено порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, який включає в себе статті 133 - 161.
Разом з тим, згідно пункту 1 розділу ХХ «Прикінцеві положення» ПК України цей кодекс в частині розділу III набирає чинності з 1 квітня 2011 року.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 вказаного Кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем обґрунтовано застосовано до позивача штраф за неподання податкової звітності за період ІІ квартал 2011 року, за ІІ - ІІІ квартал 2011 року, за 2011 рік, за І квартал 2012 року, за півріччя 2012 року, за 9 місяців 2012 року, за 2012 рік, за 2013 рік; за І квартал 2011 року відповідачем штраф не застосований, оскільки актом встановлено порушення норм ПК України, частина якого в цей період не набрала чинності.
Тому, не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення від 05.06.2014 року №0001502301.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити.
Скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 19.12.2014 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: О.М. Оксененко
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Оксененко О.М.
Федотов І.В.