7 лютого 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.І.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні в справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області, Ровеньківського управління праці та соціального захисту населення Луганської області про забезпечення автомобілем з ручним керуванням, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області на рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 26 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 травня 2004 року,
У березні 2003 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області (далі - ВВД ФСС) та Ровеньківського управління праці та соціального захисту населення Луганської області (далі - УПСЗН) про забезпечення автомобілем з ручним керуванням.
Зазначав, що під час виконання трудових обов'язків на Шахті НОМЕР_1 в 1976 р. він отримав виробничу травму.
В 1978 р. висновком МСЕК визнано наявність підстав для забезпечення його автомобілем з ручним керуванням. У 1978 р. за рахунок Шахти його було забезпечено першим автомобілем, а в 1985 р. - другим.
У 1993 р. сплив термін експлуатації придбаного автомобіля, в зв'язку з чим він звернувся до УПСЗН із заявою про забезпечення його новим автомобілем, де його було поставлено на облік.
Оскільки на його неодноразові звернення про забезпечення автомобілем надходили повідомлення про необхідність “чекати чергу», ОСОБА_1 просив стягнути з ВВД ФСС на його користь вартість автомобіля з ручним керуванням, а УПСЗН - забезпечити таким автомобілем.
В судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги і просив стягнути з ВВД ФСС на його користь вартість автомобіля "Таврія" з ручним керуванням у сумі 16890 грн., перерахувавши цю суму на розрахунковий рахунок УПСЗН для подальшого придбання автомобіля.
Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 26.01.2004 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18.05.2004 р., позов задоволено: стягнуто з ВВД ФСС на користь ОСОБА_1 вартість автомобіля "Таврія" з ручним керуванням у сумі 15920 грн. з перерахуванням її на розрахунковий рахунок Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської області для подальшого придбання транспортного засобу.
У касаційній скарзі ВВД ФСС просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (далі - Закон) страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
При вирішенні справи місцевий суд виходив з того, що позивач, як інвалід ІІІ групи внаслідок трудового каліцтва, після десятирічної експлуатації набутого на пільгових умовах автомобіля "ЗАЗ 968 МГ" з ручним керуванням на підставі рішення Луганського обласного управління соціального захисту від 6.08.1993 р. має право на його заміну на пільгових умовах.
Разом з тим при вирішенні справи питання дотримання позивачем черговості при заміні автомобіля та наявності у ВВД ФСС коштів, необхідних для придбання позивачеві автомобіля, судами не з'ясовувались.
Зі змісту ст.ст. 15-17 , ч. 6 ст. 34, ст.ст. 46-48 Закону, пунктів 1, 6, 21-25, 32-34 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.09.1997 р. № 999 (далі - Порядок), слідує, що право на безоплатну заміну транспортного засобу, що виникло у позивача, не є позачерговим, оскільки він не підпадає під перелік осіб, перерахованих у пунктах 21 і 22 Порядку.
Відповідно до змісту п.п. 25, 28 Порядку продаж автомобілів на пільгових умовах з оплатою 7% їх вартості провадиться інвалідам внаслідок професійного захворювання за наявності відповідних медичних висновків на право забезпечення автомобілем. Продаж інвалідам автомобілів провадиться за рішенням Міністерства праці та соціального захисту населення Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської та Севастопольської міської державних адміністрацій. Ці рішення відповідно мають бути погоджені з відповідними відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Клопотання про пільговий продаж автомобіля конкретній особі, що є інвалідом внаслідок професійного захворювання, порушується управлінням праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації за місцем постійного проживання інваліда.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на час розгляду справи в суді першої інстанції перебував на обліку на заміну автомобіля, проте його порядковий номер у черзі на пільгове придбання транспортного засобу судами встановлено не було. Крім того судами не з'ясовано, чи надходили у ВВД ФСС кошти на придбання автомобілів для цієї категорії осіб на час вирішення справи в суді.
За таких обставин, судові рішення як такі, що суперечать зазначеним нормам права, порушують визначений економічний механізм та права інших інвалідів унаслідок трудового каліцтва, підлягають скасуванню.
Оскільки судами при розгляді справи не було встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції згідно ст. 335 ЦПК України, таких повноважень не має, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області задовольнити частково.
Рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 26 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 травня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк