31 січня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Лященко Н.П.,
Прокопчука Ю.В.,
Панталієнка П.В.,
Пшонки М.П.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Умані Черкаської області, відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Уманське АТП 17155» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 31 жовтня 2005 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що під час роботи на посаді водія у ВАТ “Уманське АТП 17155» він отримав професійне захворювання, що підтверджено висновком Київського науково-дослідного інституту. 30 жовтня 1992 року МСЕК визнала його інвалідом ІІІ групи з втратою 40% працездатності, а з 28 листопада 1997 року цей відсоток втрати працездатності визначено безстроково. ВАТ “Уманське АТП 17155» добровільно не виплачувало втрачений заробіток та одноразову допомогу, тому позивач просив стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Умань Черкаської області 40% суми від заробітної плати за весь період несплати та з ВАТ “Уманське АТП 17155» у рахунок відшкодування моральної шкоди - 3000 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 16 серпня 2005 року позов задоволено. З відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Умані Черкаської області на користь ОСОБА_1 стягнуто 40% доплати втраченого заробітку за весь період несплати йому коштів. З ВАТ “Уманське АТП 17155» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 3000 грн.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 31 жовтня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального й порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення районного суду та направляючи справу на новий розгляд з підстав порушення судом вимог статті 307 ЦПК України (1963 року), апеляційний суд послався на те, що всупереч статті 172 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності представника АТП-17155, відхиливши його клопотання про відкладення розгляду, та допустив неповне з'ясування обставин справи.
З таким висновком погодитися не можна, оскільки він суперечить статті 307 ЦПК України, яка підставами скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд не передбачає розгляд справи за відсутності сторони, якій відмовлено у відкладенні розгляду справи, а неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, у силу пункту 1 частини 1 статті 309 ЦПК України (1963 року) є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.
За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.
Керуючись статтею 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 31 жовтня 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
М.П. Пшонка