Справа № 731/617/14 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/691/2014
Категорія - ч.1 ст. 122 КК України Доповідач ОСОБА_2
10 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270100000133 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2014 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ладан Прилуцького району Чернігівської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, 2010 року народження, з професійно-технічною освітою, працюючого водієм в СТОВ «Дружба-Нова», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України;
з участю прокурора ОСОБА_8 , захисника - адвоката ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,
На вирок суду обвинуваченим ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій він просить вирок скасувати та визнати його невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.
Потерпілим ОСОБА_7 також подано апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати та призначити обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі строком на 3 роки, а також стягнути з останнього на його користь завдану моральну шкоду в розмірі 12 000 грн.
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2014 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік з відрахуванням в доход держави 20% заробітку.
Стягнуто з останнього на користь ОСОБА_7 1 011 грн. 09 коп. матеріальної шкоди, заданої кримінальним правопорушенням, та 3 000 грн. моральної шкоди.
Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу визначено не обирати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що обвинувачення ґрунтується на показаннях свідка ОСОБА_10 , яка перебуває у дружніх стосунках із потерпілим, а показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо неправомірної поведінки потерпілого безпідставно не були взяті судом до уваги, хоча і ніким не були спростовані. Крім того, стверджує, що на момент вчинення кримінального правопорушення він перебував у стані сильного душевного хвилювання із-за неправомірної поведінки потерпілого.
Також, звертає увагу на безпідставність задоволення цивільного позову потерпілого. Суд, в порушення вимог ст. 358 КПК України, не досліджував докази, на підставі яких був задоволений цивільний позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги потерпілий посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що призначаючи покарання суд не в повній мірі виконав вимоги закону та призначив надто м'яке покарання, так як виправлення останнього, на його думку, неможливе без ізоляції від суспільства. Крім того, суд належним чином не врахував усі обставини при визначенні розміру моральної шкоди.
В запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого, потерпілий вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
При розгляді провадження судом І інстанції встановлено, що 29 травня 2014 року близько 22 години, ОСОБА_6 , знаходячись біля кафе «Пікнік» по вул. Ломоносова в смт. Варва Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно штовхнув ОСОБА_7 , від чого останній впав на асфальтне покриття та при падінні вдарився тім'яною частиною голови об бордюр. Після чого обвинувачений наніс потерпілому один удар ногою в нижню область обличчя та один удар рукою в область потилиці, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в лівій тім'яній області, яке згідно висновку судово-медичної експертизи №270 від 27 червня 2014 року відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'ю, та тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, в судових дебатах просили її задовольнити, вирок скасувати та кримінальне провадження закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину, проти апеляційної скарги потерпілого заперечували; пояснення потерпілого, який в судових дебатах підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого; думку прокурора, яка вважала вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційні скарги такими, які не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 374 КПК України в мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою, зокрема, повинні бути зазначені докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Судом 1 інстанції не були дотримані вимоги зазначених норм Закону.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого в скоєному правопорушенні, виходячи з показань обвинуваченого, потерпілого, свідків і висновку судово-медичної експертизи, без належного його вмотивування і оцінки доказів. Відповідно до звукозапису судового засідання, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на показання яких посилається захист, виправдуючи обвинуваченого, давали дещо інші, більш об'ємні показання, аніж викладені у вироку суду, однак суд не повно виклав їх у вироку і не навів мотивів, з яких причин він відкидає їх.
Залишилось поза увагою суду твердження обвинуваченого та його захисту про нанесення обвинуваченим удару в стані необхідної оборони. З даного приводу взагалі не з'ясовувалася позиція захисту і суд не навів ніяких доводів на її спростування.
Апеляційний суд не в змозі усунути дані недоліки, так як закон обмежує розгляд справи в суді апеляційної інстанції в тій частині вироку, законність і обґрунтованість яких була оскаржена в апеляційних скаргах. Відповідно до ст.404 ч.3 КПК України, апеляційний суд не може досліджувати ті докази, які не досліджувалися судом 1 інстанції, в тому ж числі і щодо цивільного позову, клопотання ж про повторне дослідження доказів в апеляційному суді, які були неповністю досліджені судом 1 інстанції, учасники апеляційного розгляду не заявляли.
Натомість, суд 1 інстанції має більше процесуальних повноважень для перевірки версій як обвинувачення, так і захисту, які, як вважає колегія суддів, має значення для об'єктивного з'ясування всіх обставин правопорушення.
Рішення суду відносно цивільного позову прийняте з порушенням закону.
Згідно зі ст. 129 КПК України, вирішення цивільного позову, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, якщо у справі заявлено цивільний позов, то має бути оголошено короткий виклад позовної заяви (ст. 347 ч.3 КПК України), обвинуваченому має бути надана можливість дати пояснення з приводу цивільного позову. Крім того, суд повинен дослідити наявні у справі докази, подані на обґрунтування чи спростування позовних вимог.
Однак, як убачається із звукозапису судового засідання, позовна заява не оголошувалася, не з'ясовувалася, в супереч ст. 348 КПК України, думка обвинуваченого про визнання чи не визнання ним позовних вимог, пояснень щодо заявленого до нього цивільного позову він не давав і в судових дебатах щодо цивільного позову не висловлювався.
В позовній заяві (а.с.115) були наведені доводи морального позову, але всупереч закону, вони судом не досліджувалися. У вироку доводів зменшення розміру моральної шкоди не наведено.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Наведені порушення чинного законодавства колегія суддів вважає такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, що є безумовною підставою для скасування вироку.
При новому розгляді необхідно з'ясувати усі сумнівні питання даного кримінального провадження, усунути порушення, розглянути клопотання учасників процесу з дотриманням вимог кримінального процесуального і кримінального закону та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, виклавши його у процесуальному документі, який би відповідав вимогам закону.
Колегія суддів вважає, якщо об'єм обвинувачення щодо ОСОБА_6 залишиться незмінним, то міра покарання, визначена судом 1 інстанції, є м'якою.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 415, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 вересня 2014 року відносно ОСОБА_6 - скасувати та призначити новий розгляд в тому ж суді, в іншому його складі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4