Справа № 5318 Головуючий у 1 й інстанції -Кір'як А.В.
Категорія 16 Доповідач - Котушенко С.П.
30 листопада 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Тамакулової В.О. суддів -Лисичної Н.М., Котушенко С.П. при секретарі - Чергенець C.O. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства закритого типу «Дніпродзержинський завод продтоварів» на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 16 листопада 2005 року за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства закритого типу «Дніпродзержинський завод продтоварів» і приватного підприємства «Едіксон» про відшкодування шкоди та позовом приватного підприємства «Едіксон» до акціонерного товариства закритого типу «Дніпродзержинський завод продтоварів» про стягнення збитків,-
В травні 1999 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Едіксон» та АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів» про відшкодування шкоди, мотивуючи це тим, що їй належить автобус «Ікарус-256» державний номер НОМЕР_1, який на підставі договору оренди від 1 січня 1998 року вона передала ПП «Едіксон».
4 лютого 1998 року останнє уклало з АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів» договір схову вказаного транспортного засобу, який згорів вночі 20 жовтня 1998 року на території цеху по обробці картоплі АТЗТ, розташованого на вул.Єрмака,2 в результаті незабезпечення належного схову, чим їй завдано шкоду на 213674 гр. Зазначену суму позивачка просила стягнути з АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів» на підставі ст.203 ЦК України. Справа розглядалась судами неодноразово.
В результаті виконання рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 6 липня 2000 року, яке було скасоване ухвалою того ж суду від 16 червня 2004 року за нововиявленими обставинами з ПП «Едіксон» на користь позивачки було стягнуто 1144,54 гр.
В липні 2004 року ПП «Едіксон» звернулося з позовом до АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів» про стягнення вказаної суми на підставі ст.ст.416,419 ЦК України.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 16 листопада 2005 року з АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів» на користь позивачки стягнуто 213674 гр., а ПП «Едіксон» в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів» порушує питання про скасування рішення, як постановленого з порушенням норм матеріального права і в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає скаргу підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про стягнення на користь позивачки 213674 гр. з АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів», суд виходив з того, що останнє не виконало своїх обов'язків по договору схову, оскільки належний позивачці автобус, перебуваючи на території підприємства-відповідача по вул.Єрмака,11, був пошкоджений в результаті пожежі.
Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення спору судом не з'ясовані.
Однозначно не встановлено де саме та з чиєї вини сталося пошкодження майна позивачки і чи має до цього відношення АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів».
Так в позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що належний їй автобус згорів 20 жовтня 1998 року на вул.Єрмака,2 в м.Дніпродзержинську. Це також зазначено і в акті про пожежу та протоколі огляду місця пожежі (а.с. 24-26 т.1). З постанови про порушення кримінальної справи по факту підпалення належного позивачці автобуса, вказано, що це сталося по пров.Більшовицькому (а.с.38 т.1), а в рішенні суду зазначено - по вул.Єрмака,11.
З договору схову, укладеного між відповідачами (а.с. 17 т.1) видно, що завод зобов'язався надати заказнику право зберігати автотранспортні засоби, в тому числі й автобус належний позивачці, на своїй території АДРЕСА_1. Згідно п.11.11. даного договору заказник зобов'язався передавати транспорт під охорону згідно запису в спеціальному журналі. Проте суд не витребував зазначений журнал, не перевірив, чи здавався в той день автобус під охорону службі охорони заводу та не вияснив, чи вносились в договір схову зміни або поправки в частині місця збереження транспортних засобів.
Відповідно до ч.2 ст.ЗП ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
Розглядаючи дану справу, суд не прийняв до уваги висновки попередніх ухвал обласного суду, не уточнив у позивачки до кого та з яких саме підстав вона пред'являє вимоги, розмір шкоди, наявність вини в діях (або бездіяльності) відповідача чи інших правових підстав покладення на нього матеріальної відповідальності.
В резолютивній частині рішення суд вказав про задоволення позову ОСОБА_1 до обох відповідачів, але суму шкоди стягнув тільки з АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів».
Розглянувши позов ПП «Едіксон» до АТЗТ «Дніпродзержинський завод продтоварів» про стягнення 1144,54 гр. в одній справі з вимогами ОСОБА_1, суд не звернув уваги на те, що згідно ст.ст.1,12 ГПК України справи за спорами між юридичними особами підвідомчі господарським судам, а також на те, що згідно ст.16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Крім того, з пояснень представника ПП «Едіксон» в суді апеляційної інстанції встановлено, що після укладення 1 січня 1998 року з позивачкою договору оренди автобуса, ним були застраховані майнові інтереси, пов'язані з володінням цим транспортним засобом.
Але суд першої інстанції розглядаючи справу, не перевірив наявність страхового полісу на пошкоджений транспортний засіб, не залучив до участі в справі страхову компанію, не вияснив на яких умовах був укладений договір страхування, яка сума страхових відшкодувань підлягала виплаті страхувальнику в зв'язку з настанням страхового випадку та чи виплачена вона йому.
Допущені судом порушення процесуального законодавства перешкоджають суду апеляційної інстанції дослідити нові докази та обставини, тому рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції
Керуючись ст.ст. 303, 307,311, 313,315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства закритого типу «Дніпродзержинський завод продтоварів» задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 16 листопада 2005 року скасувати, справу передати на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
ГОЛОВУЮЧИЙ; СУДДІ