Справа № 22 ц - 4934 / 06 Головуючий у 1 -й інстанції - Скрипник К.О
Категорія - 33 / 35 Доповідач - Гайдук В.І.
ЗО листопада 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Гайдук В.І.
суддів - Дерев'янко О.Г., Поплавського В.Ю.
при секретарі - Колесніченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, зняття заборгованості по аліментам, стягнення аліментів, стягнення заборгованості по аліментам та про стягнення безпідставно отриманих сум, -
встановила:
У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зняття аліментів, зняття заборгованості по аліментам, стягнення аліментів, стягнення заборгованості по аліментам та про стягнення безпідставно отриманих сум, посилаючись на те, що з 2000 року по 2004 рік знаходився з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають дитину - ОСОБА_3, яка з 15.03.2003 року проживає з ним і знаходиться на його утриманні. Разом з тим, відповідачка безпідставно отримала з нього аліменти на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, про яке він не знав, а також допомогу на утримання дитини, тоді як дитина проживала з ним. Тому просив суд задовольнити його позов та звільнити його від сплати аліментів по рішенню Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та звільнити його від заборгованості по аліментам, стягнути з відповідачки аліменти на його користь на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частини її заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, стягнути з відповідачки на його користь заборгованість по аліментам за період з 15.03.2003 по цей час в розмірі 5600 грн., а також стягнути допомогу на дитину, яку отримала відповідачка за період з 15.03.2003 по 15.03.2005 рік в сумі 1145,27 грн. В судовому засіданні позивач зменшив свої позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по аліментам з відповідачки за період з 15.03.2003 рік по цей час до 4707,5 грн.
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала частково.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь аліменти у розмірі 1/2 частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини - ООСОБА_3, починаючи з 18.07.2005 року до досягнення нею повноліття, звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів за постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2002 року; ОСОБА_1 звільнено від заборгованості по аліментам згідно виконавчого листа № 2-3299 від 18.10.2002 року, яка складає - 5037,81 грн.; відкликано виконавчий лист № 2-3299 виданий 18.10.2002 року Бабушкінським районним судом М.Дніпропетровська без подальшого виконання, стягнуто з ОСОБА_2 у доход держави судові витрати в розмірі 51 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та постановления нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, оскільки суд необгрунтовано не задовольнив його вимоги в повному об'ємі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 2000 по 2004 рік /а.с.6/, від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3 /а.с. 6/, яка в даний час проживає з батьком і знаходиться на його утриманні /а.с.4/.
Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.09.2004 року місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 визначено з батьком /а.с. 15-23/.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив обґрунтоване, відповідно до вимог ст.ст.180-183,191,197 СК України, рішення про звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів, від заборгованості по аліментам та про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки з ОСОБА_2 на користь позивача, а у стягненні з ОСОБА_2 заборгованості по аліментам відмовив. Висновки суду в цій частині рішення достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості по аліментам з 15.03.2003 року, то суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволені позову у цій частині, оскільки позивач не надав суду доказів тому, що він вживав заходів щодо одержання аліментів із відповідачки, і не зміг їх отримати у зв'язку з ухиленням останньої від їх сплати.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, відмовляючи в частині стягнення отриманих ОСОБА_2 коштів по соціальній допомозі по догляду за дитиною, суд не врахував, що відповідно до рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.09.2004 року місце проживання малолітньої ОСОБА_3 визначено з батьком, таким чином, колегія суддів вважає, що із вересня 2004 року ОСОБА_2 неправомірно отримувала кошти на допомогу по догляду за дитиною, і тому сума яка отримана нею з вересня 2004 року по березень 2005 року, що складає 400,52 грн. (а.с.72), підлягає стягненню з неї на користь позивача.
За таких підстав рішення суду в частині відмови у позові про стягнення суми отриманої відповідачкою допомоги на утримання дитини підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення суми отриманої відповідачкою допомоги на утримання дитини та стягнення з останньої на його користь 400,52 грн.
Керуючись ст.ст. 218,303,307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2006 року в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення суми отриманої відповідачкою допомоги на утримання дитини скасувати і в цій частині постановити нове рішення яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 400,52 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: