24 листопада 2014 року Справа № 9104/149201/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі в якому просив скасувати рішення відповідача №754 від 10.08.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011року позовні вимоги задоволено, скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі № 754 від 10.08.2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно ч.8 ст.9 цього Закону платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Відповідно до ч.3 ст. 25 згаданого Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Недоїмкою вважається сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Відповідно до ч.2 п.7.2.2. Постанови Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 21-5 від 27.09.2010р. розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування» включно.
Згідно п.7.5 Інструкції документами, які є підставою для нарахування пені є: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк їх сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з позитивним значенням); документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
Згідно ч. 16 ст. 25 згаданого вище Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. На підставі п.2 ч.11 ст. 25 вказаного Закону Управлінням Пенсійного фонду України в м.Тернополі прийнято оскаржуване рішення.
Враховуючи вищевикладене просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.10.2011р. та винести нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Суд першої інстанції постановляючи рішення правильно зазначив, що з 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Відповідно до вимог ст. ст. 4, 6 вказаного Закону суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, як платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 цього ж Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 2011 року заступником начальника управління ПФУ в М.Тернополі на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» прийнято рішення № 754 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 310,26 грн., що складає 10% своєчасно не сплачених сум, та нараховано пеню з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу у розмірі 6,20 грн. за період з 20.05.2011 року по 21.06.2011 року.
У даній спірній ситуації суд першої інстанції правильно зазначив, що частина 2 пункту 7.2.2 Постанови Пенсійного фонду України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 21-5 від 27.09.2010 року визначає, що розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників. При цьому, згідно п. 10 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» днем сплати єдиного внеску вважається у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Розглядаючи спір судом з'ясовано, що згідно квитанцій №254 на суму 1413,12 грн., №258 на суму 138,24 грн. від 20.05.2011 року, №101 на суму 1413,12 грн. та №105 на суму 138,24 грн. від 20.06.2011 року вбачається, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 сплачував єдиний внесок за квітень - травень 2011 року. Вказані квитанції містять відтиск штампу філії Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» про проведення 20.05.2011 року та відповідно 20.06.2011 року платежів на зазначені суми.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно зазначив, що Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів» визначено загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу. Згідно п. 4.1. ст. 4 вказаного Закону передбачено, що для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Відповідно до п. 8.2 ст. 8 цього ж Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. При цьому, пунктом 21.1 ст. 21 зазначеного Закону передбачено, що ініціювання переказу проводиться шляхом, в тому числі, подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі.
На підставі вище викладеного суд обгрунтовано вважав, що позивачем сплачено єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період (квітень - травень 2011 року), не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, хоча відповідно до розрахунку фінансових санкцій та пені по особовому рахунку
36,76%-49,7% ОСОБА_1, кошти в сумі 1551,36 грн. (1413,12 грн. +
138,24 грн.) на сплату єдиного податку за квітень 2011 року зараховані до Пенсійного фонду України 23.05.2011 року, а кошти в сумі 1551,36 грн. (1413,12 грн. + 138, 24 грн.) на сплату єдиного внеску за травень 2011 року зараховані до Пенсійного фонду України 21.06.2011року.
Враховуючи вимоги п. 2 ч. 10 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у даній спірній ситуації суд правильно вважав, що у разі сплати єдиного внеску готівкою на відповідні рахунки Пенсійного фонду, день сплати єдиного внеску вважається день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі, а відтак підставно задовольнив позовні вимоги.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року по справі № 2а-1970/2788/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин