"12" грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Парандюк Т.С. Суддів - Гурзель І.В., Храпак Н.М. при секретарі - Жовняревич Т.М. з участю - адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційної скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду від 17 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням у зв'язку з переїздом на інше місце проживання. Колегія суддів
ОСОБА_2 звернувся в руд із позовом про визнання ОСОБА_3 разом з дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_5 втратившими право на користування житловим будинком АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що вони переїхали на інше постійне місце проживання, яке йому невідоме.
Рішенням Кременецького районного суду від 17 жовтня 2006 р. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким задоволити його вимоги, посилаючись на те, що суд дав необ'єктивну оцінку зібраним доказам.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянта, його адвоката, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 107 ЖК України - у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
Справа №22а-1253 Головуючий у 1 інстанції - Мочальська В.М.
Категорія Доповідач - Парандюк Т.С.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1986 по серпень 2005 р. Від спільного проживання у них народилось двоє дітей.
3/1986 року відповідачка поселилась і проживала в будинковолодінні АДРЕСА_1, право власності на який в порядку спадкування у 2000 році отримав ОСОБА_2.
Рішенням судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської обл. від 4.07.2006 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4. і ОСОБА_5. були вселені в спірний будинок і зобов'язано ОСОБА_2 не чинити їм перешкод в користуванні будинком.
ОСОБА_2 як в позовній заяві, так і в судових засіданнях стверджував, що відповідачі втратили право на користування спірним жилим будинком в зв'язку з переїздом на інше постійне місце проживання. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не представив жодних доказів щодо забезпечення відповідачів житловою площею для постійного проживання в іншому місці, а навпаки, стверджував, що місце проживання бувшої дружини з дітьми невідоме.
В зв'язку з цим суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні його позовних вимог.
Пояснення апелянта про те, що ОСОБА_3 відмовилась від вселення в спірне приміщення в зв'язку з тим, що забезпечена іншою житловою площею є безпідставним і спростовується матеріалами справи, показами свідків ОСОБА_6. та ОСОБА_7.
Посилання апелянта на не сплату відповідачкою коштів за надані комунальні послуги не є підставою для визнання її такою, що втратила право користування житлом в зв'язку з переїздом на інше постійне місце проживання, поскільки ці правовідносини вирішуються в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що постановлене судове рішення відповідає вимогам діючого законодавства та зібраним доказам по справі, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кременецького районного суду від 17 жовтня 2006 р. залишити без зміни.
Рішення набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня проголошення.
Головуючий - підпис Судді - два підписи Суддя апеляційного суду, Тернопільської області