Справа № 22ц-5537/200б p. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 13 суддя Красвітна Т.П.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
29 листопада 2006 р. Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Перцової В.А.
Суддів: Козлова С.П., Повєткіна В.В.
При секретарі: Білоус A.M.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду М.Дніпропетровська від 11 травня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, -
Встановила :
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду М.Дніпропетровська від 11 травня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування (а.с.201-203).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов, оскільки, на їх погляд, договір дарування укладений з метою приховати майно від стягнення в рахунок погашення боргу за договором позики, тобто є мнимою угодою без наміру створити правові наслідки; сама угода засвідчена нотаріусом без надання ОСОБА_4 свідоцтва на 1/2 частку спірної квартири, що є спільною власністю подружжя; державне мито судом стягнуто без врахування його сплати позивачами при зверненні до суду з позовом про стягнення боргу (а.с.214-218) .
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, спірна квартира придбана відповідачами під час шлюбу, право власності на неї було оформлено на відповідача, який був членом ЖВК, а 23 березня 2000 року між відповідачами укладено угоду дарування цієї квартири, відповідач подарував квартиру відповідачці, угоду посвідчено нотаріально.
Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що факт наявності у відповідача боргу перед позивачами на час укладення угоди дарування квартири не є доказом того, що ця угода є мнимою; угода відповідає вимогам діючого законодавства.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно зі ст.58 ЦК України в редакції 1963 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, мнимою є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки.
Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення спірної угоди квартира під арештом з метою стягнення на користь позивачів не знаходилась.
За таких обставин відповідно до вимог Закону України "Про власність" відповідач мав право будь-яким чином розпорядитися належною йому квартирою.
Позивачі не є сторонами спірного договору, укладення між відповідачами вказаного договору ніяким чином права позивачів не порушує.
Твердження позивачів про мнимість угоди між відповідачами є лише припущенням позивачів, пов'язаним з наявністю у відповідача боргу перед ними.
Нотаріальне посвідчення договору дарування відповідає вимогам Закону України "Про нотаріат".
Тому доводи апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції про відмову в позові є безпідставними.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги в частині стягнення з відповідачів судових витрат по справі, розмір яких відповідає вимогам ст.80 ЦПК України та ст.З Декрету Кабінету Міністрів України "Про мито".
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам по справі і постановив законне і обгрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Порушень матеріального та процесуального права при ухваленні рішення судом не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду М.Дніпропетровська від 11 травня 2006 року - залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.