26 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
ГоловуючогоЦуркана М.І.
Суддів:Амєліна С.Є.
Гуріна М.І.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Міненко І.М.,
за участю представника позивача Гоголиної Н.В., представників відповідача Анохіної М.В., Гримальського А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «АтлантаЛТД» до Державної податкової інспекції (ДПІ) в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
У листопаді 2004 року ТОВ «Атланта ЛТД»оскаржило до суду податкові повідомлення-рішення №0000322320/0 від 22 квітня 2002 року, №0000322320/1 від 24 травня 2004 року, №0000322320/2 від 23 липня 2004 року та №0000322320/3 від 26 жовтня року 2004 року у частині донарахування 42 400 грн. податку на прибуток та застосування фінансових санкцій в сумі 21 200 грн.
Зазначали, що спірні податкові рішення прийняті відповідачем за результатами розгляду акта документальної перевірки дотримання товариством податкового законодавства у період з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2003 року.
За висновками акта, підприємство безпідставно віднесло до складу валових витрат першого та другого кварталу 2002 року витрати на придбання нафтопродуктів у ДП «Калерія», первинні бухгалтерські документи якого рішенням Святошинського районного суду м. Києва визнані недійсними з моменту їх складання .
Посилаючись на те, що витрати віднесені до валових з дотриманням правил п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", просили оскаржувані рішення визнати недійсними.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24 грудня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2005 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просить рішення скасувати і постановити нове, про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами, на підставі допустимих і належно оцінених доказів, у тому числі шляхом дослідження податкових накладних, платіжних документів, актів прийому-передачі, тощо, встановлено,що між ТОВ "Атланта ЛТД" та ДП "Карелія" укладені та виконані договори № 300102-01НП від 30.01.2002 р., № 030602-25НП від 03.06.2002р. та додаткова угода № 1 від 12.06.2002 р., а витрати на придбання товару за цими угодами (нафтопродуктів) віднесені до складу валових.
Податковий орган, посилаючись на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2003 р. первинні бухгалтерські документи ДП «Калерія», у тому числі податкові накладні підписані від імені ОСОБА_1 визнані недійсними з моменту їх складання, вважає, що документи з реквізитами продавця ( накладні, податкові накладні, тощо) не можуть підвереджувати вартість отриманих послуг та податку на додану вартість у ціні послуг, так як вони не відповідають вимогам чинного законодавства, тобто позивач, на порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно відніс податок на прибуток у сумі 42 400 грн. до валових витрат.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний господарський суд обґрунтовано погодившись з такими висновками, правильно зазначили, що доводи податкового органу суперечать дійсним обставинам справи та не узгоджуються з нормами чинного матеріального права.
За змістом п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону, до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) тощо.
Як зазначено у п.п. 5.3.9 п. 5.3 цієї норми, не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Оскільки судами встановлено, що на час укладення угод та здійснення оподатковуваних операцій ДП «Калерія» було зареєстровано юридичною особою та платником ПДВ, а видані ним розрахункові і платіжні документи заповнені належним чином, то за відсутності наміру у покупця товарів ухилитись від виконання податкових зобов'язань, наступне визнання ( у тому числі і судове) недійсними виданих продавцем первинних бухгалтерських документів, накладних, саме по собі не впливає на правомірність віднесення до валових витрат податку на прибуток, за належно виконаною господарською операцією.
За наведених обставин, доводи касаційної скарги, щодо помилкового трактування судами вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є непереконливими.
За правилами ч.1 ст.224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 24 грудня 2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України.
Головуючий М.І. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.І. Гурін
М.Г.Кобилянський
В.В.Юрченко