Справа № 709/3595/13-к
08 грудня 2014 року смт.Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Чорнобай кримінальне провадження №12013250280000217 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працюючого майстром будівельних та монтажних робіт в ТОВ "БК"АРХІТЕК-БУД-СЕРВІС", раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю сторони обвинувачення - прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , потерпілої- ОСОБА_7 , представника потерпілої - ОСОБА_8 , сторони захисту - обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_9 ,-
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 09.03.2013 року близько 23 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки "Chevrolet Aveo TC58U" р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в с.Малі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області по проїзній частині вулиці Леніна зі сторони смт.Чорнобай в напрямку с.Великі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області, порушив вимоги п.п.2.3-б,12.1,12.2,12.3,12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, де вказано:
- п.2.3-б: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п.12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п.12.2: у темну пору доби та в умовах недостатньої видитмості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;
- п.12.3: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п.12.4: у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год, проявив неуважність, перевищив дозволену в населеному пункті швидкість 60 км/год та рухався, згідно з висновком судової автотехнічної та транспортно трасологічної експертизи №11804/12624/13-52 від 26.11.2013 року зі швидкістю біля 74 км/год., не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну в момент виходу пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на проїзну частину вулиці Леніна, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого транспортного засобу та скоїв наїзд на останнього.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №76 від 18.04.2013 року смерть потерпілого ОСОБА_10 настала від черепно-мозкової травми з крововиливами під тверду мозкову оболонку, під м'які мозкові оболонки, з забоєм головного мозку, саднами, синцями
2
обличчя. При дослідженні трупа виявлені наступні ушкодження: садна правої кисті, лівої ступні, обох гомілок, спини, синці правого стегна, які носять ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості; закритий перелом лівої малогомілкової кістки, який носить ознаки тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості; травма голови, органів черевної порожнини, відкритий перелом великогомілкової кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості, в зв'язку з небезпекою для життя. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів до настання смерті при дорожньо-транспортній пригоді.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля "Chevrolet Aveo TC58U" р.н. НОМЕР_1 Ляпкалом ОСОБА_11 , а саме вимог п.п.2.3-б,12.1,12.2,12.3,12.4 ПДР України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та настанні наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_10 .
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Обґрунтовуючи свої висновки про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України, орган досудового розслідування послався на наступні докази: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.03.2013 року, висновок експерта №4/280 від 28.08.2013 року (експерт НДЕКЦ ОСОБА_12 ), згідно з яким водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 , покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ..
Розглянувши справу по суті, провівши в повному обсязі судове слідство, допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, вказаних в реєстрі матеріалів досудового розслідування та додатково заявлених учасниками процесу, дослідивши висновки експертиз, інші матеріали справи, перевіривши доводи учасників процесу, вияснивши у них, чи всі докази вони подали на підтвердження своїх доводів, виконавши вимоги ст.370 КПК України, суд прийшов до переконання, що як під час досудового розслідування справи, так і під час судового розгляду не встановлено наявність в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тому він по пред'явленому обвинуваченню підлягає визнанню невинуватим і судом виправданим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються та основі Конституції і повинні відповідати їй.
Згідно зі ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах, одержаних незаконним шляхом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело доказів.
Згідно зі ст.ст.8,9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
3
Відповідно до положень ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час удового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року з наступними змінами «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (п.17) зазначено, що при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.
Обвинувачений ОСОБА_4 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що 09 березня 2013 року їхав автомобілем "Chevrolet Aveo TC58U" р.н. НОМЕР_2 зі швидкістю 50-60 км/год., побачив за 70-80 м, що посеред дороги йшла група людей, посигналив і зменшив швидкість до 40 км/год., вони стали зміщатися на ліву сторону, а один з них, який знаходився на відстані 1,5 м від лівого узбіччя і за 10 м від автомобіля, як він пізніше дізнався, це був ОСОБА_10 , став бігти вправо через дорогу перед автомобілем, його хтось притримав, але він продовжив рух, за 5 м до нього ОСОБА_4 став гальмувати і трішки повернув кермо в праву сторону повернув руль, було слизько, понесло вправо, уникнути наїзду не зміг. Просить його виправдати. Вважає винуватим у вчиненні ДТП ОСОБА_10 , який не впевнившись у відсутності небезпеки для себе вийшов на проїзну частину дороги напереріз автомобілю під керуванням ОСОБА_4 , коли той об'єктивно не зміг запобігти наїзду на нього, а тому саме дії потерпілого ОСОБА_10 є причиною виникнення ДТП. В своїх діях порушень ПДР України обвинувачений не вбачає.
На досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_4 давав чіткі та послідовні показання щодо обставин ДТП, які суперечностей не містили, тому сумнівів не викликають.
З рапорту оперативного чергового чергової частини Чорнобаївського РВ УМВС ОСОБА_17 вбачається про повідомлення про ДТП на автодорозі між селами с.Великі Канівці - Малі Канівці (Т.1. а.к.п.48);
Згідно з даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.03.2013 року, план-схемою та фототаблицею до нього в присутності понятих проведено огляд місця події та встановлено, що огляд почато о 00 год 05 хв., закінчено о 01 год. 30 хв., місце вчинення ДТП - с.Малі Канівці по вул.Леніна, в темну пору доби, вид покриття асфальтобетонне, стан покриття - обледеніле, зверху покрите снігом, ширина покриття - 7 м, двох напрямків, ширина кожної смуги 3,5 м, ширина узбіччя-2,6 м. Місце пригоди знаходиться у зоні дії дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду 65.45 "Початок населеного пункту". Ділянка дороги не освітлена. З місця пригоди вилучені декоративні пластикові накладки від автомобіля. На місці ДТП спарені сліди гальмування автомобіля зі зміщенням вправо по ходу руху автомобіля від роздільної смуги проїзної частини до узбіччя, слід лівого заднього колеса - 105,2 м, правого заднього колеса 104,9 м, на схемі зазначено пляма рідини бурого кольору, схожої на кров (Т.1 а.к.п.49-57).
З протоколу огляду транспортного засобу вбачається, що оглянуто легковий автомобіль сірого кольору, який має пошкодження елементів кузова, які в основному сконцентровані в
4
передній частині автомобіля майже по центру, а саме пошкодження переднього декоративного бампера, декоративної решітки радіатора, сліди тертя на передньому бампері, зірваний передній правий ліхтар освітлення, деформовано в середній частині передній капот, відсутнє переднє лобове скло, дах автомобіля має пошкодження у вигляді деформації металу спереду назад, зосереджена в задній правій частині (Т.1а.к.п.58-60).
З протоколу огляду предметів та таблицею зображень до нього вбачається що 10.03.2014 року оглянуто автомобіль та виявлено пошкодження в передній частині автомобіля: передній декоративний бампер має вм"ятину площини пластмаси посередині між радіаторною верхньою решіткою та нижньою решіткою повітрозабору (Т.1 а.к.п.76-79).
З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що ознак сп"яніння у водія ОСОБА_4 не виявлено (Т.1 а.к.п.62).
З рапорту від 17 березня 2013 року чергового чергової частини Чорнобаївського РВ УМВС ОСОБА_18 вбачається, що ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в реанімаційному відділенні Чорнобаївської ЦРЛ. (Т.1 а.к.п.89).
Згідно з висновком судово-медичного експерта №76 від 18.04.2013 року смерть ОСОБА_10 настала від черепно-мозкової травми з крововиливами під тверду мозкову оболонку, з забоями головного мозку, саднами, синцями обличчя. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 виявлено тілесні пошкодження: черепно-мозкова травма з крововиливами під тверду мозкову оболонку, під м'які мозкові оболонки, з забоєм мозку, саднами, синцями обличчя; травма голови, органів черевної порожнини з ушкодженням селезінки та печінки, саднами черевної стінки; відкритий перелом лівої великогомілкової кістки; садна правої кисті, лівої ступні, спини, синці правого стегна. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів до настання смерті при ДТП. (Т.1 а.к.п.97-99).
З посвідченням водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу видно, що ОСОБА_4 28 грудня 2002 року видано посвідчення на керування транспортних засобів категорії В, зареєстровано транспортний засіб "Chevrolet Aveo" легковий Седан-В р.н. НОМЕР_1 , рік випуску 2007 (Т.1 а.к.п.63).
З висновків експерта №№638,639 вбачається, що у наданому на експертизу зразку крові ОСОБА_4 метиловий, етиловий, бутиловий спирти не виявлені (Т.1 а.к.п.111-112), у наданому на експертизу зразку крові ОСОБА_10 виявлено етанол в кількості 2,42 проміле (Т.1 а.к.п.118-119).
Відповідно до висновку експерта-автотехніка від 19.09.2013 року за №4/276 - до ДТП несправностей, які могли би викликати втрату керованості автомобіля "Chevrolet Aveo TC58U", яким керував під час ДТП ОСОБА_4 , не виявлено (Т.1 а.к.п.173-175).
Під час судового слідства допитані очевидці даної ДТП - свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , показання яких містили суттєві розбіжності та неточності щодо механізму розвитку даного ДТП. Допитані безпосередньо після ДТП 10.03.2013 року свідки ОСОБА_13 (Т.1 а.к.п.70-71), ОСОБА_14 (Т.1 а.к.п.72-73), ОСОБА_15 (Т.1 а.к.п.74-75) вказали:
- ОСОБА_15 : « …ми всі знаходилися на краю проїзної частини дороги по лівому боці в напрямку села Великі Канівці. Саме в цей час ми йшли і бачили як із села Малі Канівці виїжджав якийсь автомобіль. Автомобіль рухався з увімкненими фарами, швидкість його була не дуже великою. Даний автомобіль не доїжджаючи до нас подав звуковий сигнал, почувши який ми зійшли на ліву обочину, а ОСОБА_19 (потерпілий), який в той час перебував на проїзній частині дороги ближче до лівої обочини, з незрозумілих причин у момент, як ми сходили з проїзної частини дороги на ліву обочину почав переходити дорогу до правої обочини, тим самим переходячи дорогу перед автомобілем. Я бачив та чув, як легковий автомобіль почав різко гальмувати не доїжджаючи до місця де ми знаходилися на відстані 20 метрів. В зв'язку з тим, що дорога була слизькою автомобіль різко не зупинився і здійснив наїзд на ОСОБА_10 на своїй смузі руху приблизно на відстані близько 3 метрів від правого узбіччя…»;
- ОСОБА_14 : «…ми всі знаходилися на краю проїзної частини дороги в напрямку села Великі Канівці. Саме в цей час ми чули та бачили як з села Малі Канівці виїжджав якийсь автомобіль. Автомобіль рухався з увімкненими фарами, швидкість його була на мою думку не дуже великою.
5
Не доїхавши до нас 50 метрів даний автомобіль подав звуковий сигнал, почувши який ми всі зійшли на ліву обочину, а ОСОБА_19 (потерпілий), який в той час перебував на проїзній частині дороги ближче до лівої обочини, з незрозумілих мені причин в момент того, як ми сходили з проїзної частини на обочину почав переходити дорогу до правої обочини, тим самим переходячи дорогу безпосередньо перед автомобілем. Я бачив та чув, як легковий автомобіль почав різко гальмувати не доїжджаючи до місця де ми знаходилися близько 25 метрів. В зв'язку з тим, що дорога була слизькою, так як випали опади автомобіль різко не зупинився і здійснив наїзд на ОСОБА_10 на своїй смузі руху приблизно на відстані близько 3 метрів від правої обочини дороги…»;
- ОСОБА_13 : «…ми всі знаходилися на краю проїзної частини дороги в напрямку села Великі Канівці і саме в цей час ми чули та бачили із села Малі Канівці виїжджав якийсь автомобіль. Автомобіль рухався з увімкненими фарами, швидкість його була на мою думку не дуже великою. Даний автомобіль подав звуковий сигнал, почувши який ми всі зійшли на ліву обочину, а ОСОБА_19 (потерпілий), який в той час перебував на іншій частині дороги, він був ближче до лівої частини обочини, з незрозумілих мені причин в момент того, як ми сходили з проїзної частини на обочину почав переходити дорогу до правої обочини, тим самим переходячи дорогу безпосередньо перед автомобілем. Я бачив як легковий автомобіль почав різко гальмувати не доїжджаючи до місця де ми знаходилися на відстань близько 20 метрів. В зв'язку з тим, що дорога була слизькою автомобіль різко не зупинився і здійснив наїзд на ОСОБА_10 на своїй смузі руху приблизно на відстані близько 3 метрів від правої обочини…».
При повторному допиті 23 травня та 22 серпня 2013 року зазначені свідки змінили свої покази в частині швидкості руху транспортного засобу під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 і вказали, що «…автомобіль рухався зі швидкістю близько 90 км/год.», в решті покази залишились незміннними (Т.1 а.к.п. 94-95, 96-97, 98-99, 136-139, 140-143).
З допитаних в судовому засіданні лише один свідок ОСОБА_15 заявив, що бачив де і як рухався потерпілий ОСОБА_10 безпосередньо перед ДТП, оскільки він «…стояв обличчям до нього ( ОСОБА_20 ) і ждав коли ОСОБА_21 і інші доженуть нас… Іван ішов по лівій стороні обочини…», перед тим, як почати переходити дорогу зліва направо перед автомобілем. При цьому свідок уточнив, що потерпілий міг іти по краю проїзної частини дороги, що може бути пояснено тим, що дорога була обледеніла, і чітко не було видно кордонів дороги та обочини.
Свідок ОСОБА_14 спочатку пояснив, що потерпілий ОСОБА_10 був посередині лівої полоси дороги, потім вказав, що йшов ближче до осьової лінії дороги, яка розділяє транспортні потоки в протилежних напрямках, а під кінець допиту вказав, що потерпілий йшов по осьовій лінії дороги.
Решта свідків не змогли вказати, де перебував потерпілий ОСОБА_10 в момент початку його руху напереріз автомобілю "Chevrolet Aveo".
Зважаючи на те, що свідок ОСОБА_14 тричі змінив свої покази в судовому засіданні, пояснивши, що «…не було видно ні обочини, ні дороги, ні полос, бо був голольод…», враховуючи власноручно написані дані в протоколах допитів свідків ОСОБА_13 (Т.1 а.к.п.70-71), ОСОБА_14 (Т.1 а.к.п.72-73), ОСОБА_15 (Т.1 а.к.п.74-75) від 10.03.2013 року та свідка ОСОБА_16 (Т.1 а.к.п.120-121) від 10.04.2013 року, зазначені особи вказали, що потерпілий ОСОБА_10 перебував на проїзній частині дороги ближче до лівої частини обочини, коли з незрозумілих для них причин, в момент коли вони всі сходили з проїзної частини дороги на обочину, почав переходити дорогу до правої обочини безпосередньо перед автомобілем, а також те, що свідок ОСОБА_14 в суді вказав, що «… ОСОБА_19 ішов справа від мене…», а після допиту свідка ОСОБА_15 , коли той вказав, що потерпілий ОСОБА_10 ішов сам, підтвердив, що ОСОБА_10 все-таки йшов за ним, тому він об'єктивно не міг бачити. де саме перебував потерпілий в момент зміни ним напрямку руху напереріз автомобілю, то свідчення свідка ОСОБА_14 суд оцінює критично з точки зору відповідності іншим доказам.
Зважаючи на те, що тільки свідок ОСОБА_15 вказав на місцерозташування ОСОБА_10 до моменту, коли він змінив напрямок руху, а також розповів про механізм, при якому потерпілий рухався на місці ДТП з моменту зміни напрямку руху до моменту, коли потрапив під колеса автомобіля, суд при постановленні вироку за основу бере покази свідка ОСОБА_15 , які повністю підтверджують показання обвинуваченого ОСОБА_4
6
Проаналізувавши покази свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що покази допитаних у справі свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , не підтверджують винності обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, в частині достатньої доведеності об'єктивних даних, які б вказували на те, що в даній дорожньо-транспортній обстановці водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода в момент виникнення небезпеки для його руху шляхом застосування екстреного гальмування. Покази свідків доводять те, що обвинувачений ОСОБА_4 не мав такої технічної можливості, оскільки свідки вказали, що бачили, як легковий автомобіль під керуванням ОСОБА_4 почав різко гальмувати не доїжджаючи до місця, де знаходилися ці свідки на відстань близько 20-50 метрів.
Ці свідчення підтверджуються іншими матеріалами справи, а саме протоколом слідчого експерименту за участю свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_14 (Т.1 а.к.п.190-192), яким встановлена і не заперечується учасниками кримінального провадження обставина, що місце наїзду на пішохода знаходиться на відстані 48,3 метра від початку найдовшого сліду гальмування зафіксованого на схемі до протоколу огляду місця ДТП (Т.1 а.к.п.53).
Змінені свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 покази в частині швидкості руху автомобіля (з «не дуже великої» на «біля 90 км/год.») суд оцінює критично, з точки зору відповідності іншим матеріалам кримінального провадження та взаємного зв'язку з іншими доказами. Свідки не змогли в достатній мірі обґрунтувати причину зміни показів у цій частині. Вимірювання швидкості руху автомобіля під керуванням ОСОБА_4 за допомогою спеціальних приладів не здійснювалося, тому такі свідчення викликають обґрунтований сумнів. Як встановлено в судовому засіданні, в експертній практиці СЕУ МЮ України наявна зареєстрована методика визначення швидкості руху транспортних засобів на основі зафіксованих слідів гальмування та місці ДТП, яка встановлюється шляхом проведення експертного автотехнічного дослідження при проведенні такого виду експертизи.
В даному випадку швидкість руху автомобіля, що побував в ДТП була визначена експертним шляхом, виходячи з довжини зафіксованих на схемі до протоколу ОМП слідів гальмування і ця швидкість склала на момент початку гальмування 52?64 км/год., що не викликає сумнівів у суду.
Згідно з обвинувальним актом обвинуваченому ОСОБА_4 обставиною вчиненого кримінального правопорушення зазначено не реагування ним на зміну дорожньої обстановки в момент виходу пішохода ОСОБА_10 на проїзну частину вулиці Леніна, з чого слідує, що моментом зміни дорожньої обстановки для водія ОСОБА_4 за інкримінованим йому обвинуваченням є вихід пішохода на проїзну частину дороги від лівої обочини.
Термін в обвинувальному акті «зміна дорожньої обстановки», відповідно до визначення термінів наведених у п.1.10 ПДРУкраїни, відносить нас до існування у водія ОСОБА_4 в даній дорожній обстановці саме небезпеки для руху, тобто існування обставини зміни дорожньої обстановки, а саме появи рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу та перетинає її, що загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.
Згідно з п.1.10 ПДР України небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_29 вказав, що в умовах даної ДТП безпечним боковим інтервалом при попутному напрямку руху є інтервал 0,7-1 метра, з чого слідує, що інтервал менше 0,7 метра є підставою водію вживати заходів до зупинки транспортного засобу, а якщо ця відстань є більшою від зазначеної, для нього немає небезпеки для подальшого руху. Свідок ОСОБА_15 вказав, що ОСОБА_10 в момент, коли розпочав переходити проїзну частину дороги, знаходився біля лівого краю проїзної частини дороги. Зважаючи на дані протоколу слідчого
7
експерименту від 22.08.2013 року (Т.1 а.к.п.190-194) відстань до місця наїзду від лівого краю проїзної частини дороги складає 5,4 метра, що в будь-якому випадку розцінюється судом як безпечний боковий інтервал при даній дорожній обстановці, який давав підстави рухатися ОСОБА_4 , не змінюючи напрямку руху до моменту, коли пішохід ОСОБА_10 почав зміщуватися в напрямку руху автомобіля.
Суд приходить до переконання - поки пішохід ОСОБА_10 рухався вперед по напрямку руху автомобіля поза межами його смуги руху, не змінюючи напрямку руху - він не створював небезпеки для руху водію ОСОБА_4 , а як наслідок неспроможними є посилання обвинувачення про наявність загрози для безпеки руху для водія ОСОБА_4 в момент попадання пішоходів (в т.ч. і потерпілого) в поле зору водія ОСОБА_4 , адже попадання в поле зору водія ОСОБА_4 відповідно до абзацу 14 п.1.10 ПДР України - це видимість у напрямку руху, тобто максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості руху та здійснення безпечного маневру.
Оскільки обвинуваченому інкримінується в вину не реагування на зміну дорожньої обстановки в момент виходу пішохода ОСОБА_10 на проїзну частину вулиці, суд бере до уваги покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які заявили, що в момент наближення до них водій автомобіля "Chevrolet Aveo" ОСОБА_4 подав звуковий сигнал, після якого всі, крім потерпілого ОСОБА_10 зійшли на ліву обочину з дороги.
Свідок ОСОБА_16 пояснив, що наближаючись до групи людей автомобіль «скинув» швидкість, він це визначив по роботі двигуна - водій перестав нажимати на газ і обороти двигуна зменшилися. Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 вказали, що в момент коли ОСОБА_21 почав переходити дорогу, легковий автомобіль почав різко гальмувати, з чого можна зробити висновок, що водій ОСОБА_4 був готовий до прийняття необхідних мір по попередженню ДТП, і вживав цих мір, але оскільки відстань між ним та пішоходом виявилася меншою, ніж технічно визначений в даних дорожніх умовах зупиночний шлях автомобіля - уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 йому не вдалося по незалежних від нього причинах.
Відповідно до п.12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Як об'єктивно встановлено в ході судового розгляду справи водій ОСОБА_4 вжив всіх необхідних мір для зупинки свого транспортного засобу, а як наслідок діяв у точній відповідності з ПДР України і ніяким чином їх не порушив. Відповідно до п.1.10 ПДР України пішохід - це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу (учасник дорожнього руху), а п.1.4 ПДР України визначено, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, то водій ОСОБА_4 на законних підставах міг розраховувати на те, що потерпілий разом з групою осіб, які йшли разом з ним зійде на ліву обочину дороги і не буде в безпосередній близькості переходити перед автомобілем проїзну частину дороги.
Тому саме дії пішохода ОСОБА_10 , який порушив п.п.4.8,4.14 ПДР України, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе вийшов на проїзну частину дороги напереріз автомобілю "Chevrolet Aveo" під керуванням ОСОБА_4 , і є причиною виникнення ДТП.
На досудовому слідстві проведено три судові автотехнічні експертизи, висновки яких суперечили один одному. Відповідно до ст.332 КПК України в судовому засіданні призначена комплексна судово-медично-транспортно-трасологічна, автотехнічна експертиза.
Оцінюючи зазначені висновки експертиз відповідно до ст.101 КПК України суд не бере до уваги висновок судової автотехнічної експертизи № 4/280 від 28.08.2013 року (Т.1 а.к.п.204-207) з таких міркувань.
Як вбачається з постанови про призначення судово-автотехнічної експертизи від 23.08.2013 року (Т1 а.к.п.198) та вступної частини висновку експерта №4/280 від 28.08.2013 року (Т.11 а.к.п.204 зворот) при вирішенні питання чи мав водій автомобіля ОСОБА_4 технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 у момент виникнення небезпеки для його руху, експерт брав в числі іншого вихідні дані, надані йому слідчим у вигляді дорожнє покриття - асфальтобетонне, засніжене, оброблене мінеральними матеріалами. Відповідно до протоколу
8
огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.03.2013 року (Т.1 а.к.п.50) стан покриття зафіксований як обледеніле, зверху покрите снігом. Відповідно до довідки Чорнобаївського райавтодору №113 від 18.10.2013 року на даній дільниці дороги в період доби, коли сталася ДТП, посипка фракційними матеріалами не проводилася (Т.2 а.к.п.72). Допитані в судовому засіданні 24.12.2013 року свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вказали, що їм також невідомо про те, чи посипалася дорога мінеральними матеріалами і цього вони слідчому не говорили. Свідки вказали, що дорога була слизькою.
При призначенні зазначеної експертизи слідчий подав вихідні дані, які не відповідають дійсності. Відповідно до абзацу 3 п.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 року №53/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 року №1950/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за №705/3145, експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, тому висновки цієї експертизи не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки вони ґрунтуються на даних, які не відповідають фактичним обставинам справи, висновок є невмотивованим та ґрунтується на доказах, які підлягають визнанню недопустимими.
Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Не бере до уваги суд і висновок судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №11804/12624/13-52 від 26.11.2013 року (Т.2 а.к.п.88-92). Як вбачається з постанови про призначення експертизи від 04.11.2013 року (Т.2 а.к.п.82) та вступної частини висновку експерта №11804/12624/13-52 від 26.11.2013 року (Т.2 а.к.п.88-89) при вирішенні питання, якою була швидкість автомобіля "Chevrolet Aveo" перед початком гальмування, експерт брав вихідні дані, що тіло пішохода ОСОБА_10 при наїзді відкинуло на відстань 39,6 м.
На аркуші 7 висновку (дослідження) експерти вказали, що на даний час в експертній практиці СЕУ МЮ України відсутні зареєстровані методики визначення швидкості руху транспортних засобів на основі параметрів, викладених в тесті даного питання. При цьому продовжують проводити експертизу, використовуючи незареєстровану методику, що є порушенням п.1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.01.1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5), згідно з яким під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.
Висновки слідчого про те, що тіло ОСОБА_10 після наїзду відкинуло на відстань 39,6 метра відповідно до плями бурого кольору, схожої на кров, виявленої під час огляду місця ДТП 10.03.2013 року спростовуються показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які вказали, що в момент ДТП тіло ОСОБА_10 підкинуло вверх, після чого він впав на дах, проїхав певну відстань на даху автомобіля, після чого з даху впав на обочину. Таким чином відсутній факт відкидання тіла пішохода, оскільки переміщення від місця наїзду тіла відбулося не шляхом відкидання, а шляхом пересування до місця знаходження плями бурого кольору, тіла на даху автомобіля, який рухався, а не польоту цього тіла.
9
На аркуші 4 дослідження, експерти вказують на ту обставину, що вирішення питання в частині величини швидкості руху автомобіля "Chevrolet Aveo" в цілому потребує комплексного дослідження за участю судово-медичних експертів, при цьому не залучають судово-медичного експерта, не ставлять перед слідчим зазначену вимогу та продовжують виконувати зазначену експертизу, яка стає необ'єктивною та вчинена некомпетентними експертами.
Відповідно до п.1.9 Наказу Міністерства охорони здоров'я України №6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 року за №248/784, проведення подібних експертиз повинно провадитись у відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи. Відповідно до п.1.2 додатку до Наказу Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року №6, експертизи у такому відділенні проводяться з метою визначення знарядь травми, їх диференціації та ідентифікації на підставі вивчення ушкоджень на тілі, одязі, взутті потерпілого. Крім цього, експертизи виконуються з метою ототожнення особи, визначення природи та елементного складу мікрооб'єктів, слідів, накладень, реконструкції ситуації, в якій були нанесені ушкодження.
Дану експертизу повинен був проводити в т.ч. і експерт, який відповідно до п.1.5 Правил проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи, пройшов підготовку з судово-медичної криміналістики. Експерти Київського НДІСЕ судових експертиз ОСОБА_30 та ОСОБА_31 такої підготовки не проходили і допуску до проведення експертиз у відділеннях судово-медичної криміналістики вони не мають, що випливає і з описової частини висновку, де на титульному листі вказана компетенція цих експертів та підтвердив в судовому засіданні допитаний в режимі відеоконференції есперт ОСОБА_32 ..
В порушення вимог закону експерти при дослідженні поставленого їм питання вийшли за межі своєї компетенції, оскільки питання, які були поставлені перед ними слідчим, виходять за межі спеціальних знань цих експертів, а зазначена норма чинного на момент проведення експертизи кримінально-процесуального законодавства вказує, що як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Оцінюючи зазначений висновок експертів суд зазначає, що він не може бути взятий до уваги судом як доказ винності обвинуваченого ОСОБА_4 по тій причині, що ним не встановлений причинний зв'язок між діями в даній дорожній обстановці водія ОСОБА_4 та наслідками даної ДТП у вигляді смерті пішохода ОСОБА_10 , тоді як відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286-288,415 КК України, суди повинні ретельно з'ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.286 КК України, включає сукупність таких обов'язкових ознак як: а) порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту; б) суспільно небезпечні наслідки; в) причинний зв'язок між порушенням і суспільно небезпечними наслідками. Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов'язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог ПДР або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом, при цьому необхідно встановити причинний зв'язок між порушенням правил безпеки руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали. Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху та наслідками, що настали. Якщо такого зв'язку
10
немає, водій не може нести кримінальну відповідальність за ті наслідки, що настали. Іншими словами, необхідно встановити, чи були дії водія причиною пригоди або умовами, які створили можливість її виникнення, чи дії водія взагалі не знаходяться у причинному зв'язку з ДТП.
Експертна практика визнає причиною ДТП обставину, яка стала причиною виникнення аварійної обстановки, в якій водій був позбавлений можливості попередити аварію.
У даному випадку наїзду на пішохода, який раптово почав перебігати дорогу, коли водій не встиг привести в дію гальма, причиною ДТП є дії пішохода, які не відповідають ПДР. При такій поведінці пішохода ДТП було невідворотним, а рух автомобіля навіть з перевищенням швидкості буде не чим іншим, як порушенням ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.122 КУпАП.
Проте, якщо б водій мав технічну можливість запобігти наїзду, причиною пригоди в даному випадку були б дії водія автомобіля. Це пояснюється тим, що пригода стає невідворотною внаслідок того, що водій не вживає своєчасно заходів для попередження наїзду на пішохода, а з матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_4 негайно застосував екстрене гальмування і намагався уникнути наїзду на пішохода, який раптово вийшов на проїзну частину дороги, шляхом гальмування.
Таким чином дана ДТП сталася внаслідок власної необережності самого потерпілого ОСОБА_10 , який діяв всупереч вимогам п.п.4.7,4.8 ПДР України, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.
Також суд не бере до уваги висновок судової автотехнічної експертизи №4/117 від 31.03.2014 року, який був виконаний за дорученням адвоката ОСОБА_8 і наданий в судовому засіданні представником потерпілої ОСОБА_10 - адвокатом ОСОБА_8 , оскільки в якості вихідних даних експерту, що провів судово-автотехнічну експертизу, надано такі дані: видимість конкретної перешкоди на місці ДТП з показів свідка ОСОБА_16 , який знаходився за 150-200 м від місця події і чітко все бачив, складала більш як 150-200 м. Момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_4 - з моменту попадання пішоходів в поле зору водія, тобто більш як 150-200 м.
При призначенні зазначеної експертизи експерту надано вихідні дані, які не відповідають дійсності, тому цей висновок є невмотивованим, вихідні дані, взяті за основу при розрахунках у даній експертизі, суперечать іншим матеріалам справи та ґрунтується на доказах, які підлягають визнанню недопустимими.
При цьому суд бере до уваги, що у проведених у даній експертизі розрахунках експерт ОСОБА_12 вказав, що швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_4 складала 52 км/год., що підтверджує пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , проїзна частина обледеніла, зверху покрита снігом, що відповідно до довідкової літератури при розрахунках становить величину 1,0 м/с2, що також підтверджує пояснення обвинуваченого, зупиночний шлях автомобіля в умовах місця ДТП при застосуванні водієм екстреного гальмування при вказаній розрахованій швидкості руху становить 119 м., тоді як за матеріалами справи момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_4 складає до місця наїзду 48,3 метра (що випливає з слідчого експерименту від 22.08.2013 року (Т.1 а.к.п.190-192). Тобто даною експертизою підтверджено обставину, що зупиночний шлях автомобіля під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 (119 м.) значно більший від відстані, на якій знаходилася передня частина автомобіля від місця наїзду на пішохода у момент, коли водій ОСОБА_4 сприйняв дорожню обстановку як небезпечну та таку, що вимагає від нього негайного застосування екстреного гальмування у вигляді початку слідів гальмування (48,3 метра).
Ці висновки суду повністю підтверджуються висновком судової автотехнічної експертизи №2042-АТ/13-23 від 07.10.2013 року (Т.2 а.к.п.23-28), згідно з яким в даній дорожній обстановці, з моменту початку руху пішохода ОСОБА_10 в напрямку смуги руху автомобіля "Chevrolet Aveo TC58U" р.н. НОМЕР_1 , водій даного автомобіля ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 шляхом застосування екстреного гальмування. Оскільким пішохід ОСОБА_10 рухався в поперечному напрямку відносно
11
напрямку руху автомобіля, тому він створював для руху автомобіля небезпеку, при якій в даній дорожній обстановці для уникнення наїзду на пішохода водій ОСОБА_4 відповідно до вимог ПДР України повинен був застосовувати гальмування без здійснення будь-яких маневрів.
При цьому експерт Черкаського відділення КНДІСЕ ОСОБА_33 зазначив, що висновки даної експертизи відрізняються від висновків автотехнічної експертизи №4/280, тому, що швидкість руху автомобіля "Chevrolet Aveo" (89-104 км/год.) і подальші розрахунки при виконанні експертизи №4/280 проводилися, виходячи з коефіцієнту зчеплення шин автомобіля з дорожнім покриттям 0,3-0,4, тоді як з протоколу огляду місця ДТП вбачається стан покриття обледеніле, зверху покрите снігом. Оскільки покриття проїзної частини дороги на ділянці даної ДТП асфальтобетонне, обледеніле, тому швидкість руху автомобіля (52 км/год) і подальші розрахунки проводилися виходячи з коефіцієнту зчеплення шин автомобіля з дорожнім покриттям 0,1, що відповідає даним рекомендованої літератури, а саме посібнику «Експертний аналіз дорожньо-транспортних пригод» під загальною редакцією ОСОБА_34 .
Даним висновком експертизи, який не був поставлений під сумнів учасниками судового процесу, підтверджена обставина, що водій ОСОБА_4 на момент ДТП в населеному пункті рухався зі швидкістю 52 км/год., для уникнення наїзду на пішохода, який вийшов на проїзну частину дороги, він мав застосувати екстрене гальмування, що він і зробив, тому в його діях відсутні порушення вимог п.п.2.3«б»,12.1,12.2,12.3,12.4 ПДР України, які йому були інкриміновані, а як наслідок, доведеною є відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Також суд бере до уваги висновок комплексної судово-медично-транспортно-трасологічної, авто технічної експертизи №199, 1061/1181/14-23 від 22.08.2014 року, відповідно до висновків якої у момент виникнення небезпеки для руху в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Chevrolet Aveo TC58U» ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди.
У причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, знаходився вихід пішохода ОСОБА_10 на смугу руху автомобіля «Chevrolet Aveo TC58U» р.н. НОМЕР_1 в момент, коли водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду.
Суд зазначає, що доказами невинуватості обвинуваченого ОСОБА_4 є досліджені та перевірені в судовому засіданні протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.03.2013 року (Т.1 а.к.п.50), план-схема до нього, на яких зафіксовані сліди даної ДТП, які були взяті за основу при проведенні комплексної судово-медично-транспортно-трасологічної, автотехнічної експертизи №199, 1061/1181/14-23 від 22.08.2014 року, а також протокол слідчого експерименту від 22.08.2013 року (Т.1 а.к.п.190-192), в частині встановлення розташування передньої частини автомобіля до місця наїзду (48,3 метра), оскільки будучи допитаним в судовому засіданні 22.10.2014 року експерт ОСОБА_29 вказав, що дані зафіксовані в процесуальних документах, які при призначенні комплексної експертизи були покладені в основу вихідних даних - узгоджуються з фактичними обставинами справи і є технічно спроможними.
По цій же причині суд відхилив клопотання представника потерпілої про призначення у справі додаткової комплексної судово-медично-транспортно-трасологічної, автотехнічної експертизи з наведеними вихідними даними, що ОСОБА_10 до місця наїзду подолав відстань 3,9 метра, оскільки з роз'яснень експерта ОСОБА_29 в судовому засіданні встановлено, що ці вихідні дані є технічно неспроможними, оскільки в такому разі наїзд мав би відбутися до початку зафіксованих на план-схемі слідів гальмування, що об'єктивно є неможливим за обставинами справи, і ці дані не узгоджувалися зі схемою ДТП.
Експерт спростував доводи сторони обвинувачення про момент виникнення небезпеки для руху для водія ОСОБА_4 в даній ДТП та вказав, що небезпека для руху для водія ОСОБА_4 виникла не тоді, коли він виявив в полі свого зору пішоходів (150-200 метрів), а в момент, коли пішохід ОСОБА_10 змінив напрямок свого руху в сторону автомобіля, який до нього наближався, а це відстань в 48,3 метра.
Таким чином в діянні обвинуваченого ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, оскільки за результатами проведеної в суді комплексної експертизи відстань зупиночного шляху автомобіля (119-124 м.) більша за
12
відстань, на якій автомобіль знаходився від місця наїзду в момент виходу пішохода на проїзну частину дороги (65-82 м.), а тому обвинувачений ОСОБА_4 був позбавлений технічної можливості в момент виходу пішохода ОСОБА_10 напереріз смузі руху його автомобіля уникнути з ним зіткнення, тому відносно ОСОБА_4 має бути ухвалений виправдувальний вирок в зв'язку з встановленням підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Відповідно до п.п.3.3 глави 2 (ситуаційний підхід до вибору моменту небезпеки при наїзді на пішоходів) посібника, розрахованого на слідчих, експертів-автотехніків, суддів, співробітників ДАІ, студентів ВНЗ, під редакцією ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 (Харків, 2005) «Можливості використання спеціальних знань при розслідуванні дорожньо-транспортних пригод», коли пішохід рухається попутно або назустріч по проїзній частині дороги, на безпечній відстані від смуги руху транспортного засобу (0,8 м), небезпека для руху водію виникає з моменту зміни напрямку руху пішохода.
Згідно з висновками експерта №2042-АТ/13-23 від 07.10.2013 року в даній дорожній обстановці, з моменту початку руху пішохода ОСОБА_10 в напрямку смуги руху автомобіля "Сhevrolet Аveo ТС58U" р.н. НОМЕР_1 , водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_10 шляхом застосування екстреного гальмування. Оскільки пішохід ОСОБА_10 рухався в поперечному напрямку відносно напрямку руху автомобіля, тому він створював для руху автомобіля небезпеку при якій в даній дорожній обстановці для уникнення наїзду на пішохода водій ОСОБА_4 відповідно до вимог ПДР України повинен був застосовувати гальмування без здійснення будь-яких маневрів.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_33 підтвердив висновки експертизи, які не спростовані стороною обвинувачення. У причинному зв'язку з виникненням ДТП, з технічної точки зору, знаходився вихід пішохода ОСОБА_10 на смугу руху автомобіля "Сhevrolet Аveo" в момент, коли водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ і постановлення вироку» всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні; тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
Відповідно до ст.3 Конвенції Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Згідно зі ст.327 ч.5 КПК України коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину, суд постановляє виправдувальний вирок.
З урахуванням встановлених при судовому розгляді фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, стороною обвинувачення не доведена, а обвинувачений ОСОБА_4 підлягає виправданню. Заявлений потерпілою цивільний позов в сумі 129000,00 грн. не підлягає до задоволення (Т.1 а.к.п.8-9). Речові докази автомобіль "Chevrolet Aveo TC58U" р.н. НОМЕР_1 та пластикові частини декоративної накладки номерного знаку і радіаторної решітки від автомобіля, (Т.1 а.к.п.80-83) які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Чорнобаївського РВ УМВС України в Черкаській області, підлягають поверненню ОСОБА_4 . Процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 734 грн. 16 коп. необхідно компенсувати за рахунок держави (Т.1 а.к.п.172 ).
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 особисте зобов"язання скасувати. Керуючись Конституцією України, Конвенцією Ради Європи від 04.11.1950 року "Про захист прав людини і основоположних свобод", ст.ст.370,373,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати невинуватим у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і виправдати.
13
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_4 - особисте зобов"язання - скасувати.
Речові докази: автомобіль "Chevrolet Aveo TC58U" р.н. НОМЕР_1 та пластикові частини декоративної накладки номерного знаку і радіаторної решітки від автомобіля, (Т.1 а.к.п.80-83), які знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів Чорнобаївського РВ УМВС України в Черкаській області, повернути ОСОБА_4 .
Процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 734 грн. 16 коп. компенсувати за рахунок держави (Т.1 а.к.п.172 ).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя Чорнобаївського
районного суду ОСОБА_1