29 жовтня 2014 р. Справа № 804/14321/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЦарікової О.В.,
секретаря судового засіданняБезрученко К.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Кравченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
10 вересня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.09.2014 вх. № 63363/14) про:
- визнання протиправною бездіяльності начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_5 від 01.09.2014 вх. № 2163 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає ОСОБА_5 спільно із членами її родини на підставі ордеру НОМЕР_1 від 28.09.1984 на території відкритого військового містечка.
- зобов'язання начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_5 щодо приватизації квартири, яка використовується ним та членами її сім'ї на умовах найму згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009, за адресою: АДРЕСА_1.
Мотивуючи заявлений позов позивачка зазначила, що з метою приватизації квартири, в якій вона проживає разом із членами своєї родини, за адресою: АДРЕСА_1, вона звернулася до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (який є уповноваженим органом) із заявою про передачу квартири у приватну власність від 01.09.2014 (вх. № 2163). Листом від 04.09.2014 вих. № 2503, відповідач повідомив ОСОБА_5 про те, що смт. Черкаське відноситься до закритих військових містечок, які не підпадають під приватизацію житлового фонду, що фактично позбавляє позивачку права на приватизацію квартири, в якій вона мешкає на підставі ордеру від 28.09.1984 №651. Позивачка вважає відповідь відповідача неправомірною, мотивуючи тим, що смт. Черкаське не відноситься до закритих військових містечок, а тому приватизація квартири, в якій вона проживає на підставі ордеру від 28.09.1984 НОМЕР_1 не буде суперечити чинному законодавству України; відповідач же в своє чергу перешкоджає ОСОБА_5 в реалізації її права на приватизацію квартири, за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 відкрито провадження у справі № 804/14321/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.10.2014.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити адміністративний позов повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов від 21.10.2014 (вх. № 68782/14). Відповідач зазначив, що згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири-музеї, квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на території закритих військових поселень. Начальником Генштабу Головнокомандувачем Збройних Сил України генерал-полковником Заманою В.М. у серпні 2013 року затверджений перелік закритих військових містечок, до якого, зокрема, увійшли і смт. Черкаське та смт. Гвардійське. Аналогічна інформація міститься і в листі від 11.09.2013 № 303/4/15/1183 Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, в якому вказано, що, зокрема, військове містечко № 3 в смт. Черкаське, належить до числа закритих.
Згідно Розпорядження Начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 303/4/17/418 від 28.07.2014, військові містечка: № 3 в смт. Черкаське та № 4 в смт. Гвардійське залишені в Переліку закритих військових містечок, які мають у своєму складі житловий фонд. У зазначеному розпорядженні вказано, що питання приватизації житла та передачі житлових будинків до комунальної власності територіальних громад буде розглядатися після закінчення АТО та затвердження комплексної програми розвитку і реформування Збройних Сил України.
Відповідач зазначив, що звернення ОСОБА_5 щодо передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 вже було розглянуто КЕВ м. Дніпропетровська та на нього надано відповідь за вих. № 2362 від 26.08.2014. На думку відповідача, заява позивачки щодо приватизації квартири розглядається виключно в порядку Закону України «Про звернення громадян», положення якого не містять обов'язку або порядку примусового розгляду подібних заяв.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_5 мешкає у квартирі АДРЕСА_1 на підставі ордеру НОМЕР_1 від 28.09.1984.
Статтею 47 Конституції України закріплені гарантії прав на житло, так, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон).
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Частина 2 вказаної статті Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» містить перелік обмежень та визначає об'єкти житлового фонду, які не підлягають приватизації, так, не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Стаття 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає спосіб приватизації, згідно до якої приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Частиною 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Організація проведення приватизації та оформлення права власності, встановлені статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Частиною 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Згідно із ч. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Судом встановлено, що з метою приватизації квартири АДРЕСА_1, позивачка неодноразово зверталася з цього питання до Гвардійської КЕЧ району та її правонаступника - КЕВ м. Дніпропетровська, про що свідчать листи від 01.07.2013 (вх. № 64), від 01.09.2014 (вх. № 2163), належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
На заяву ОСОБА_5 від 01.09.2014 (вх. № 2163) начальник КЕВ м. Дніпропетровська надав відповідь, оформлену листом від 04.09.2014 за вих. № 2503, в якому вказано, що житловий фонд військових містечок селищ Гвардійське та Черкаське у територіальну власність громад не передано. Військові містечка є військовим майном, яке знаходиться в оперативному управлінні військових частин і КЕВ м. Дніпропетровська. Управління військовим майном здійснює Міністерство оборони України. Згідно листа Квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/22/1/850 від 05.09.2013, військове містечко в смт. Черкаське (в якому мешкає позивачка) віднесено до числа закритих, які не підпадають під приватизацію житлового фонду.
Більше жодної інформації по суті порушеного питання вказаний лист не містить, що унеможливлює здійснення позивачкою реалізації її права на приватизацію житла, оскільки даною відповіддю уповноваженого органу не було ані задоволено заяву ОСОБА_5 щодо приватизації квартири, в якій вона мешкає з родиною, за адресою: АДРЕСА_1, ані надано вмотивованої відмови.
Отже, відповідач, отримавши заяву позивачки від 01.09.2014 вх. № 2163, щодо приватизації квартири, її розглянув, проте не прийняв по ній відповідне рішення, не надав обґрунтованої відповіді та взагалі не висловив своєї позиції з приводу цього питання, що вказує на бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_5 від 01.09.2014 (вх. № 2163) про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Щодо вимоги позивача про зобов'язання начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як керівника органу приватизації, прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_5 щодо приватизації квартири, яка використовується ним та членами її сім'ї на умовах найму згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджене наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009, за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи встановлено ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно до якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії, а також суд може прийняти й іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Питання щодо вжиття заходів щодо приватизації квартири має розглядати орган приватизації при прийнятті рішення за заявою позивачки, яким на сьогодні у спірних правовідносинах є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська - правонаступник Гвардійської КЕЧ району.
Суд не вправі своєю компетенцією підміняти компетенцію начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, до повноважень якого в контексті ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», віднесено вирішення питання щодо приватизації квартир, які входять до складу житлового фонду, який знаходиться у віданні КЕВ м. Дніпропетровська та прийняття відповідного рішення з означеного питання, також суд не може прямо вказувати відповідачу на те, яке саме рішення останній повинен прийняти.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_5 від 01.09.2014 (вх. № 2163) згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_5 від 01.09.2014 (вх. № 2163) про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Зобов'язати Квартирно - експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська прийняти рішення по суті заяви ОСОБА_5 від 01.09.2014 (вх. №2163) згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2014 року.
Суддя О.В. Царікова