17 листопада 2014 року Справа № 178913/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Ліщинський А.М.
судді Запотічний І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року у справі №2а/0370/3095/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій,-
27.09.2012 року позивач звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 07.06.2012 року № 2709.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.06.2012 року начальником Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі, на підставі пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняте рішення №2709 про застосування до позивача штрафу в розмірі 170 грн. 00 коп. за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004 рік.
До 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювались Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 4 статті 17 цього Закону визначалось, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, за невиконання цього обов'язку передбачався відповідний штраф згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 цього Закону. Проте дані норми статей 17, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з 01.01.2011 року відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Застосування після 01.01.2011 року штрафних санкцій на підставі норм, що втратили чинність, є порушенням статті 58 Конституції України щодо зворотної дії в часі нормативно-правових актів.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області від 07 червня 2012 року №2709 про застосування фінансових санкцій.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що на момент виявлення порушення 07 червня 2012 року законодавчі норми, які передбачали відповідальність страхувальника за несвоєчасне подання звітності органам Пенсійного фонду за 2004 рік, втратили чинність. За таких обставин, на думку суду, відповідач не мав правових підстав у 2012 році застосовувати до позивача штраф за неподання звіту за 2004 рік, оскільки пункт 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який передбачав таку відповідальність, був виключений з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Не погодившись із прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на положення пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначає, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 03.03.1994 року виконавчим комітетом Ковельської міської ради Волинської області як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. В Управлінні Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі позивач зареєстрована як платник страхових внесків (страхувальник) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 03.03.1994 року за реєстраційним номером НОМЕР_1, перебуває на особливій системі оподаткування зі сплатою фіксованого податку, про що зазначено відповідачем у акті № 1388 від 07.06.2012 року.
07.06.2012 року начальником Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі на підставі пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийняте рішення № 2709 про застосування фінансових санкцій до підприємця ОСОБА_1 за неподання за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України за 2004 рік у розмірі 170 грн. 00 коп. (а.с.9).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем рішення від 07.06.2012 року №2709 про застосування фінансових санкцій за неподання звітності за 2004 рік на суму 170 грн. 00 коп. враховуючи наступне.
За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв'язку із набранням чинності Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464-VІ) вищенаведена норма Закону № 1058-IV була виключена.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області протиправно винесло рішення від 07 червня 2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ за 2004 рік на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом № 2464-VI та не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області посилається на абзац шостий пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.
Згідно з цим абзацом на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Колегія суддів вважає, що дія наведеної норми не поширюється на спірні відносини, оскільки нею врегульовано нарахування та стягнення страхових внесків та штрафних санкцій, застосованих за несплату (несвоєчасну сплату) страхових внесків. Тобто у пенсійних органів зберігаються повноваження із застосовування лише тих штрафних санкцій, що пов'язані з правильністю нарахування та своєчасністю сплати страхових внесків.
Проте, у спірному випадку не йдеться про несплату (несвоєчасну сплату) страхових внесків, а відповідач не стверджує про наявність у позивача заборгованості із сплати цих внесків. Оскільки оскаржувані санкції застосовані за порушення строку подання відомостей, які використовуються в системі персоніфікованого обліку, то після 1 січня 2011 року в Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі не було підстав для застосування виключеного пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення відповідача та його скасування, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, такого висновку не спростовують, та не дають підстав вважати оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушеннями норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року у справі №2а/0370/3095/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Запотічний І.І.
Ліщинський А.М.