17 листопада 2014 року Справа № 176656/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого-судді Довга О.І.,
судді Ліщинський А.М.,
судді Запотічний І.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року у справі № 2а-1370/5517/12 за позовом ПАТ «Галка-Дрогобич» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне акціонерне товариство «ГАЛКА -ДРОГОБИЧ» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Об'єднаної державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0001901502 від 25.05.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки № 130/15-2 від 16.05.2012 року є такими таким, що суперечать вимогам чинного законодавства. На думку позивача, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин належить виключно платнику податку, а відтак суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням вимог п.п. 16.5.2. п. 16.5. ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Об'єднаної державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області Державної податкової служби № 0001901502 від 22.05.2012 року.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права апелянт просить таку постанову скасувати, та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити. В обґрунтування скарги посилається на те, що податковим органом 16.05.2012 року проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог п. 57.1.ст. 57 Податкового кодексу України на предмет своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань за період з 20.12.2010 року 27.04.2012 року. За наслідками проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 20% в сумі 3716,54 грн. за платежем ПДВ, за порушення граничного строку сплати більше за 90 днів узгодженого податкового зобов'язання, а саме по деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2010 року.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення повісток, а тому у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 197 КАС України їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
16.05.2012 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України Приватним акціонерним товариством «ГАЛКА -ДРОГОБИЧ» за період з 20.12.2010 року по 27.04.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 130/15-2.
В ході перевірки податковим органом встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем - ПДВ, чим порушено п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, а саме підстава проведення нарахування узгодженого зобов'язання.
Податкова декларація з ПДВ за листопад 2010 року, сума нарахування -26784,00 грн., граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання -30.12.2010 року, сума податкового боргу -8910,04 грн., дата сплати -27.04.2012 року, сума сплати -8910,04 грн., кількість протермінованих днів - 484; Податкова декларація з ПДВ за грудень 2010 року, сума нарахування - 37201,00 грн., граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання - 30.01.2011 року, сума податкового боргу - 9672,63 грн., дата сплати -27.04.2012 року, сума сплати -9672,63 грн., кількість протермінованих днів -453.
Відтак, на думку податкового органу, «ГАЛКА -ДРОГОБИЧ» в порушення п. 57.1. ст. 57 ПК України, сплатило узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість і затримкою до 30 календарних днів в сумі 0,00 грн., від 31 і більше днів в сумі 18582,67 грн.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001901502, згідно якого встановлено порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначеного п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку 484 календарних днів сплати сума грошового зобов'язання в розмірі 18582,67 грн. та застосовано штраф в розмірі 20% в сумі 3716,54 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, визнав необґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки не встановив в діях платника податків (позивача) порушень тих приписів податкового законодавства, на які посилається відповідач, та дійшов висновку, що твердження податкового органу про наявність порушень належним чином не доведені.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає безпідставним притягнення позивача до відповідальності, з огляду на наступне.
Згідно п. 54.1. ст. 54 цього ж Кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим же Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п. 57.1. ст. 57 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим же Кодексом.
Згідно п. 57.3. ст. 57 цього ж Кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У відповідності до п.126.1 ст.126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Позивачем до матеріалів справи долучено податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року; квитанцію про доставку 20.12.2010 року до податкового органу податкової декларації в електронній формі; податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року; квитанцію про доставку 20.01.2011 року до податкового органу податкової декларації в електронній формі; платіжне доручення № 129 від 30.12.2010 року з призначенням платежу -ПДВ за листопад 2010 року в сумі 26784,00 грн. (термін сплати -30.12.2010 року) ; платіжне доручення № 15 від 28.01.2011 року з призначенням платежу - ПДВ за грудень 2011 року в сумі 37201,00 грн. (термін сплати -28.01.2011 року).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо порушення позивачем вимог п. 57.1. ст. 57 та застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем -ПДВ на підставі податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року, оскільки сплата позивачем сум ПДВ проводилась, згідно платіжного доручення № 129 від 30.12.2010 року до набрання чинності Податковим кодексом, дія якого на вказані правовідносини не поширюється, а відтак застосуванню підлягають вимоги п. 7.7. ст. 7, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання на підставі податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, матеріалами справи доведено, що вказана декларація податковим органом отримана 20.01.2011 року, що підтверджується квитанцією про її доставку в електронній формі. Відповідно, податкове зобов'язання позивачем сплачено протягом 10 календарних днів з дня, що настають за днем її отримання, що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 28.01.2011 року.
Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, оскільки докази (платіжні доручення), що є у справі вказують на призначення сплати таких коштів.
Згідно п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї ж Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї ж Інструкції. При цьому згідно п. 3.8. цієї ж Інструкції, «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Відтак у податкового органу відсутні право чи обов'язок самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу. Докази (платіжні документи), які містяться у справі вказують на призначення платежу - сплата податкових зобов'язань за певний період.
Відтак, суми податкових зобов'язань або податкового кредиту, з врахуванням п.п. 16.5.2. п. 16.5. ст. 16 Закону, вважаються сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податку. Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, серед яких немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу і виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7. ст. 7 даного Закону, податковий орган не наділений право чи обов'язкові змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, спростовують висновки відповідача щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення -рішення.
Неправильність зарахування відповідачем сплаченого позивачем ПДВ не позбавляє відповідача можливості вжиття заходів щодо примусово стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу. Вказана позиція узгоджується із позицією викладеною у листі Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року за № 358/13/13-09 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2010 року.
Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Судова колегія зазначає, що з п.126.1 ст.126 ПК України вбачається, що притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу з підстав, визначених цією нормою, передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому, за змістом вказаної норми розмір штрафу залежить від кількості днів затримки строку сплати суми грошового зобов'язання та визначається у відсотках від погашеної суми податкового боргу.
Оскільки судом встановлено відсутність порушень п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України, відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року у справі № 2а-1370/5517/12 без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Довга О.І.
Судді Ліщинський А.М.
Запотічний І.І.