01 грудня 2014 року Справа № 28789/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Сапіги В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся 16.12.2010 року в суд з адміністративним позовом про стягнення заборгованості та зобов'язання здійснити перерахунок доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру та її виплату згідно із законом.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), а тому відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про статус в соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Однак відповідач не виплачує йому належні суми, а тому просить зобов'язати останнього провести перерахунок пенсії згідно із ст. 39 Закону України « Про статус в соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2007 року по даний час.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 січня 2011 року в порядку скороченого провадження позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачу доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, починаючи з 06.06.2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин. Зазначено, що постанова підлягає негайному виконанню.
Суд виходив з того, що дія положення ст. 39 вище згаданого Закону була зупинена Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет на 2007 рік» і визнано, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року внесення таких змін до Закону визнано неконституційними, оскільки «не можуть вноситись зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України». Згідно рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 «законом про Держбюджет не може вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони». Тому внесення змін до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційним.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу як не працюючому пенсіонеру, що проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, було призначено підвищення. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його розмір встановлено в сумі 5, 20 грн. і дійсне по даний час.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає її частково аргументованою.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Колегією суддів встановлено та підтверджено наявними у справі матеріалами, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територія радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
З відповіді відповідача вбачається, що позивачу доплата до пенсії виплачувалася в розмірі 5,20 грн. щомісячно згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 27.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи». Тобто така доплата проводилася не на рівні мінімальної заробітної плати, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлений постановою Кабінету Міністрів України за № 836 у 1996 році розмір щорічної допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства та допомога громадянам, які являються пенсіонерами не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України , ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат, а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 року № 836. Розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік і цей розмір береться до розрахунку на момент виплати доплати.
Дія положення ст. 39 даного Закону була зупинена Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і визначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Проте рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року внесення таких змін до Закону визнано неконституційними, оскільки «не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України».
Вказаними рішеннями Конституційного Суду України визначено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
При вирішенні адміністративного позову щодо проведення перерахунку пенсії позивачці, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно із ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлений законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 196, 197, 198, 202, 205 ч. 2, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задоволити частково.
Постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 січня 2011 року по справі № 2а-55/11/1916 скасувати та постановити нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області неправомірними та зобов'язати провести ОСОБА_1 нарахування та виплату доплати до пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю починаючи з 16 червня 2010 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати як доплати непрацюючому пенсіонеру, що проживає в радіоактивній зоні та у розмірі 15 відсотків від мінімальної пенсії за віком, що складає додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до ст. ст. 39, 51 ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням виплачених сум.
Врешті позовні вимоги залишити без розгляду.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Обрізко
Судді Л.П. Іщук
В.П. Сапіга