04 грудня2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110020012846 від 25.11.2013 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 04.04.2002 року вироком Орджонікідзівського районного суду м. Харкова за ч.1 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки;
- 13.04.2007 року вироком Орджонікідзівського районного суду м. Харкова за ч.4 ст.187, ч.2 ст.186, ст.70 КК до позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна. Звільненого 07.05.2013 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.194 КК України, з апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. Задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 та стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на його користь 11477, 99 грн
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 25.11.2013 року о 12.45 год., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул.Чавдар 9, з метою умисного знищення чужого майна, шляхом підпалу, підійшов до припаркованого на узбіччі автомобіля «Фіат 500», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 , підпалив ганчірку, якою була закупорена скляна пляшка з бензином, та кинув її під вказаний автомобіль. Від удару пляшка розбилася та суміш в ній загорілася. В подальшому ОСОБА_6 , для прискорення реалізації злочинного умислу, облив автомобіль бензином з каністри, яку приготував заздалегідь. Довести свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_6 не вдалося з причин, що не залежали від його волі, оскільки він був помічений сторонніми особами та потерпілим, які затримали його, та потерпілий від'їхав автомобілем з місця підпалу. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_7 було завдано збитку на суму в 11 477, 99 грн., пов'язаного з відновленням пошкодженого автомобіля.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду змінити, у зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок надмірної суворості.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання в достатній мірі не врахував те, що він повністю визнав свою вину та щиро покаявся, має намір відшкодувати заподіяні злочином збитки. Також просив врахувати, що в нього на утриманні перебуває родичка, яка потребує його допомоги та догляду.
За результатами апеляційного перегляду просить застосувати до нього положення ст.75 КК України та призначити йому покарання з випробуванням.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти апеляційних доводів обвинуваченого та вважав вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши апеляційні доводи обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого, за згодою сторін визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, оскільки учасники судового провадження правильно розуміли зміст цих обставин, і у суду не було сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
В зв'язку із цим, суд правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого злочину та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України учасниками судового провадження не оскаржуються та не оспорюються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.15 ч.2 ст.194 КК України у відповідності до вимог ст.65 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочин, який законом віднесений до категорії тяжких, дані про особу винного, повне визнання його вини, те що він неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів. Суд обґрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, - щире каяття, та обставину, що обтяжує покарання винного, - рецидив злочину.
Цим самим спростовуються апеляційні доводи обвинуваченого про те, що суд при призначенні йому покарання в достатній мірі не врахував те, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також те, що обвинувачений неодноразово судимий, суд першої інстанції обґрунтованого призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст.194 КК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, з реальним його відбуванням, оскільки вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових злочинів.
З цих підстав, а також з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, який після звільнення з місць позбавлення волі, маючи не зняту та не погашену в установленому порядку судимість, знову став на шлях вчинення злочинів, колегія суддів вважає, що наведені у апеляційній скарзі ОСОБА_6 доводи не дають суду визначених законом підстав для прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає, а тому вирок суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 09 жовтня 2014 року, ухвалений відносно ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого, - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
__________________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3