04 грудня2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100030009420 від 28.08.2014 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Калита Броварського району Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 11.06.2007 року вироком Броварського районного суду Київської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки і 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки;
- 22.12.2008 року вироком Броварського районного суду Київської області за ч.2 ст.190, ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки і 8 місяців. Звільненого 29.03.2012 року умовно-достроково, з не відбутою частиною покарання 1 рік 6 місяців і 1 день;
- 22.03.2013 року вироком Голосіївського районного суду міста Києва за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки і 1 місяць. Звільненого 05.06.2014 року згідно ухвали Ірпінського міського суду Київської області від відбування покарання на підставі ст.7 Закону України «Про амністію у 2014 році», з встановленням адміністративного нагляду строком на 1 рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, з апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року,
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
В провадженні вирішено питання про речові докази.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 27.08.2014 року приблизно о 18.00 год., перебуваючи біля будинку №67 по проспекту Маяковського в місті Києві, підійшов до автомобіля «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 та, через незачинені двері, повторно таємно викрав чуже майно, що належало потерпілому ОСОБА_7 , а саме речі, матеріальної цінності для потерпілого не представляють, та автомобільну магнітолу «Shutle Sud-300» вартістю 350 грн., якими розпорядився на власний розсуд.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду змінити, у зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок надмірної суворості.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання в достатній мірі не врахував те, що він повністю визнав свою вину та щиро покаявся, вчинив злочин через скрутне матеріальне становище та з метою оплатити лікування важкохворого батька. Просить врахувати, що його взяв на поруки благодійний фонд «Н.Потапаєвої», який діє з метою становлення осіб, звільнених з місць позбавлення волі, де він працює водієм. Також він є волонтером центру допомоги інвалідам м. Бровари, де характеризується з позитивної сторони. Крім цього, просить взяти до уваги, що на його утриманні перебуває бабуся, яка потребує стороннього догляду.
За результатами апеляційного перегляду просить застосувати до нього положення ст.75 КК України та призначити йому покарання з випробуванням.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти апеляційних вимог обвинуваченого та вважав вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши апеляційні доводи обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_6 , за згодою сторін визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, оскільки учасники судового провадження правильно розуміли зміст цих обставин, і у суду не було сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
В зв'язку із цим, суд правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого злочину та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.185 КК України учасниками судового провадження не оскаржуються та не оспорюються, а тому, у відповідності до положень ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.185 КК України у відповідності до вимог ст.65 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочин, який законом віднесений до категорії середньої тяжкості, дані про особу винного, який офіційно не працює, позитивно характеризується за місцем проживання та в центрі соціальної реабілітації, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів. Суд обґрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, - його щире каяття, та обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочину.
Цим самим спростовуються апеляційні доводи обвинуваченого про те, що суд при призначенні йому покарання в достатній мірі не врахував те, що він повністю визнав свою вину та щиро покаявся, позитивно характеризується в центрі соціальної реабілітації.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, який раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, судимість по яких не знята та не погашена в установленому законом порядку, суд першої інстанції обґрунтованого призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч.2 ст.185 КК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, з реальним його відбуттям, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
При цьому, суд обгрутовано прийшов до висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, шляхом призначення йому покарання з випробуванням, врахувавши і ті обставини, на які ОСОБА_6 посилається в своїй апеляційній скарзі.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає, а тому вирок суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2014 року, ухвалений відносно ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого, - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
__________________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3