АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
25 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.
при секретарі: Круглику В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року
в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Колегія суддів, -
У березні 2014 р. ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором позики належним чином не виконує, у зв'язку з чим просив стягнути на його користь, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, суму основного боргу - 20 454 дол.США, відсотки з період з 20 травня 2013 р. по 20 серпня 2014 р., в сумі 1 800 дол.США та судові витрати по справі, пов'язані з оплатою судового збору.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 р. позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 264 859 грн. 85 коп., відсотки за період з 20 травня 2013 р. по 20 серпня 2014 р., в сумі 15 538 грн. 86 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення процентів скасувати й ухвалити в цій частині по справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У судове засідання сторони не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20 квітня 2013 р. між сторонами було укладено договір позики, згідно з яким ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_3 грошові кошти, в сумі 24 000 дол.США, які зобов'язався повернути в строк до 01 серпня 2013 р., зі сплатою 0,5% щомісячно, що відповідає сумі 120 дол.США.
На підтвердження договору позики ОСОБА_2 було складено розписку /а.с.4/.
Відповідно до змісту долученої до справи розписки, 20 травня 2013 р. ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 частину боргу, в сумі 3 546 дол.США , а також 120 дол.США - відсотки за період з 20 квітня 2013 р. по 20 травня 2013 р.
Згідно положень ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що відповідач взяті на себе за умовами договору позики зобов'язання не виконує, лише частково повернув борг, не вносить і плату за користування чужими грошима по 120 дол. США., щомісячно, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період з 20 травня 2013 р. по 20 серпня 2014 р.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Твердження апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що складена ним розписка по суті не свідчить про укладання між сторонами договору позики, остільки грошові кошти він не отримував; що складання розписки обумовлено утвореною заборгованістю внаслідок несплати ним на користь позивача періодичних платежів по орендній платі, й відтак відсутні правові підстави до стягнення відсотків за користування грошовими коштами, не заслуговують на увагу, остільки спростовуються змістом розписки.
Так, у власноручно складеній розписці ОСОБА_2 підтвердив факт отримання від ОСОБА_3 грошових коштів, в сумі 24 000 дол. США, саме в борг, які зобов'язався повернути до 01 серпня 2013р., а також сплачувати щомісячно по 120 дол. США /а.с.4/.
Окрім того, колегія суддів враховує й ту обставину, що відповідач фактично визнав зобов'язання перед позивачем, вчинивши 20 травня 2013 р. дії по поверненню частини грошових коштів, в сумі 3 546 дол.США та сплати відсотків, у сумі 120 дол.США за період з 20 квітня 2014 р. по 20 серпня 2014 р.
Матеріалами справи доведено, що боржник умови договору порушив, зобов'язання не виконав, а тому, з урахуванням матеріалів справи, у їх сукупності, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав до задоволення позову.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Встановлено, що ухвалою судді судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 12 листопада 2014 р. за подання апеляційної скарги на рішення районного суду ОСОБА_2 на підставі поданого клопотання відстрочено сплату судового збору, в сумі 121 грн. 80 коп. до ухвалення судового рішення по справі.
Відомості про сплату відповідачем судового збору у добровільному порядку в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, з ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави судовий збір, в сумі 121 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 /реєстраційний номер облікової картки платника податків - 2848202158/ в дохід держави судовий збір, в сумі 121 грн. 80 коп.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа № 758/3371/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14300/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Супрун Г.Б.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.