АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
25 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.
при секретарі: Круглику В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року
в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Колегія суддів, -
У травні 2014 р. ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їх доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживають з нею, відповідач на утримання дітей коштів не надає.
Посилаючись на викладене та ту обставину, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, просила суд стягнути з останнього аліменти на утримання доньок у твердій грошовій сумі - 2 400 грн. щомісячно, з моменту пред'явлення позову - 06 травня 2014 р. і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2014 р. позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши відповідача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, представника позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
У відповідності до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньок - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.3, 4, 5/.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів в твердій грошовій сумі - 2 400 грн. щомісячно, районний суд виходив із того, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, інших утриманців не має.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.
Згідно з вимогами ст.182 СК України, при визначенні розмір аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають значення для справи. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.
Ухвалене по справі судове рішення зазначеним вимогам закону та керівним роз'ясненням Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України відповідає.
Твердження апеляційної скарги про те, що відповідач не має постійної роботи, має нестабільний і мінливий дохід, й в міру своїх можливостей надає матеріальну допомогу дітям, ретельно перевірялися судом першої інстанції, вони отримали належну оцінку в рішенні суду й обґрунтовано визнані безпідставними.
При цьому, колегія суддів враховує й пояснення відповідача в районному суді про те, що щомісячно ним на дітей витрачаються кошти, в розмірі близько 3 000грн., а ця обставина свідчить про його спроможність сплачувати аліменти у визначеному районним судом розмірі - по 1 200грн. на кожну дитину.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав до задоволення позовних вимог.
Разом з тим, викладаючи мотиви прийнятого рішення, районний суд, помилково виклав диспозицію ч.2 ст.182 СК України в редакції, яка Законом України № 2901-1У від 22.09.2005р. була змінена й нині Законом визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. .
За таких обставин, в мотиви прийнятого рішення необхідно внести відповідні зміни.
Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам.
Підстав до скасування судового рішення, як про це ставиться в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Справа №758/5026/14-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14049/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Декаленко В.С.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.