Справа: 11-кп/796/1049/2014 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України Доповідач: ОСОБА_2
31 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 42014100000000326 щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у с. Степне, Мар'їнського району Донецької області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
за участю учасників судового провадження
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09.07.2014 року,
Зазначеною ухвалою суду задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_11 та звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, на підставі ст. 45 КК України, а кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 42014100000000326 щодо неї, закрито.
Своє рішення суд обґрунтував тим, що у даному кримінальному провадженні наявні всі обов'язкові елементи, передбачені ст. 45 КК України, а також враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, є обов'язковим.
Не погоджуючись з таким рішенням суду потерпілий ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність і невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог КПК України, просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у суді першої інстанції.
Свої вимоги потерпілий мотивує тим, що при винесенні ухвали судом не було взято до уваги, що грошові кошти, в сумі 11 500 грн., які направлені обвинуваченою поштовим переказом потерпілому, в дійсності ним не отримані, у зв'язку з чим, завдані кримінальним правопорушенням збитки фактично нею не відшкодовані.
Також, зазначає, що судом не враховано, що дії ОСОБА_6 пов'язані із незаконним заволодінням державними коштами, оскільки частина грошових коштів, якими вона заволіда належала СБ України ГУ у м. Києві та Київській області, у звязку з чим, слідством не правильно кваліфіковано її дії за ч. 1 ст. 190 КК України.
Також, потерпілий просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що строк ним пропущено з поважних причин, а саме, у зв'язку з хворобою, що підтверджується листом непрацездатності серії АВО № 901579.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, обвинуваченої, захисника, які вважають, що апеляційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню, потерпілого та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, заслухавши судові дебати та останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що спеляційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З обвинувального акту у кримінальному провадженні № 42014100000000326 вбачається, щоОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України за таких обставин.
Згідно наказу начальника Державного територіально-галузевого об'єднання
«Південно-Західна залізниця» від 12.10.2009 року ОСОБА_6 призначено на посаду начальника відокремленого підрозділу вокзалу станції «Київ-Пасажирський».
Будучи службовою особою даного підприємства, яка займає посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно- господарських функцій, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, з метою отримання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе та конспірації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_9 , шляхом обману та зловживання довірою, ОСОБА_6 надала вказівку підлеглому їй водію ОСОБА_12 , який не був обізнаний про її злочинний умисел, зустрітися біля сервісного центру Центрального вокзалу з потерпілим ОСОБА_9 та отримати від нього кошти в сумі 500 доларів США за не перешкоджання з її боку у здійсненні ним підприємницької діяльності, при цьому достовірно знаючи, що в неї відсутні повноваження по наданню дозволів на розміщення об'єктів торгівлі на прилеглій до Центрального вокзалу території.
13.03.2014 року у денний час, ОСОБА_12 , діючи за вказівкою ОСОБА_6 , отримав від потерпілого 500 доларів США, які в подальшому передав ОСОБА_6 .
Крім того, продовжуючи виконувати злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами потерпілого, 14.04.2014 року, Харіна надала вказівку підлеглому їй водію ОСОБА_12 , який не був обізнаний про її злочинний умисел, отримати від потерпілого 500 доларів США в якості боргу. Приблизно о 16 годині того ж дня, ОСОБА_12 отримав від потерпілого 6500 грн., що еквівалентно 500 доларам США, які передав ОСОБА_6 .
Крім того, 22.05.2014 року приблизно о 9 годині 15 хвилин, потерпілий ОСОБА_9 за попередньою домовленістю з ОСОБА_6 , яка продовжувала вводити його в оману щодо реальних обставин справи, перебуваючи в приміщенні конференц-зали в сервісному центрі вокзалу станції «Київ-Пасажарськиї» передав кошти в сумі 6000 грн., що еквівалентно 500 доларам США, ОСОБА_6 , які поклав до її сумочки.
Цього ж дня ОСОБА_6 було затримано співробітниками ГУ БКОЗ СБ України та в процесі обшуку у її сумочці було виявлено та вилучено кошти в сумі 6000 грн., які їй були передані потерпілим.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 та ч. 1 ст. 364 КК України.
Суд першої інстанції, розглянувши у підготовчому засіданні клопотання захисника обвинуваченої, яке підтримали прокурор та потерпілий, звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 45 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, суд має право звільнити від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялась, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 вчинила злочини передбачені ч. 1 ст. 190 та ч. 1 ст. 364 КК України, які на час вчинення нею кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 12 КК України відносились до злочинів невеликої тяжкості.
Крім того, ОСОБА_6 вперше вчинила злочини невеликої тяжкості, щиро покаялась, активно сприяла їх розкриттю, відшкодувала завдані нею збитки.
Доводи апеляції потерпілого про те, що обвинувачена не відшкодувала йому нанесені збитки, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з поштового чеку від 13.06.2014 року, потерпілому направлений поштовий переказ в сумі 11500 грн.
Дані обставини потерпілий підтвердив у судовому засіданні першої інстанції.
У судовому засіданні апеляційної інстанції потерпілий підтвердив, що в даний час ним отримані ці кошти.
Крім того, згідно обвинувального акту, кримінальним правопорушенням завдано фактичної матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_13 на суму 11 148 грн. 75 коп. Дані про спричинення шкоди ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, як про це зазначено в апеляційній скарзі, в матеріалах справи відсутні, не надані такі дані і апелянтом.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_6 , оскільки, на його думку, вона вчинила злочин у співучасті з ОСОБА_12 то ці доводи є безпідставними, оскільки органом досудового розслідування встановлено, що водій ОСОБА_14 не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_6 , а виконував її доручення, як пояснила йому ОСОБА_6 , щоб забрати від потерпілого борг.
З викладеного вбачається, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, з правильним застосування закону про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, ухвала суду першої інстанції ухвалена з дотриманням вимог закону
Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали суду, та призначення нового судового розгляду кримінального провадження, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним поновити потерпілому строк на апеляційне оскарження ухвали суду, оскільки він хворів, тому пропустив його з поважної причини, що підтверджується листом непрацездатності серії АВО № 901579.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 399, 404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,
Поновити ОСОБА_9 строк на апеляційне оскарження ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 09 липня 2014 року щодо ОСОБА_6 .
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 09 липня 2014 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України на підставі ч. 1 ст. 45 КК України, залишити без змін, а апеляцію потерпілого ОСОБА_9 без задоволення.
____________________ _____________________ ____________________
Лук'янець ОСОБА_15